Войти
Закрыть

Суспільно-політичне життя країни, «перебудова» та розпад СРСР

11 Клас

У період 1964-1985 рр. будувалися нові міста і заводи, палаци культури і стадіони; створювалися виші, відкривалися нові школи і лікарні. СРСР вийшов на передові позиції у світі в освоєнні космосу, розвитку авіації, атомної енергетики, фундаментальних і прикладних наук. Певні досягнення спостерігалися в освіті, медицині, системі соціального забезпечення. Однак з початку 1970-х рр. у країні стрімкими темпами почала наростати соціально-економічна і суспільно-політична криза, що все більшою мірою набувала системного характеру. Основні передумови і прояви кризи • Монопольна влада КПРС у радянській політичній системі. Підміна партійними комітетами діяльності радянських і господарських органів. Пріоритетний розвиток ВПК, упровадження командно-адміністративної та планово-розподільної систем в економіці країни. • Величезні фінансові і матеріальні ресурси відволікалися на надання допомоги прорадянським режимам у країнах Східної Європи, Азії й Африки. • Перевага віддавалася екстенсивним методам ведення господарства. • Регламентація економіки відповідно до народногосподарських планів, у яких намагались передбачити всі аспекти соціально-економічного розвитку, призводила до постійного дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів, «авралів» у роботі підприємств, низької якості їхньої продукції....
1 Переглянути

СРСР після війни, «відлига» та крах реформ

11 Клас

У ході бойових дій і в період окупаційного режиму було зруйнувано більш як 1 700 міст, понад 70 тис. селищ і сіл, 32 тис. промислових підприємств, розорено і пограбовано 98 тис. колгоспів, 1 876 радгоспів. Радянський Союз втратив більш ніж 30% національного багатства. Населення потребувало найнеобхіднішого: продовольства, одягу, взуття, житла. Зберігалася карткова система. Західні фахівці стверджували, що відновити господарство буде можливо за 50-100 років. У той же час учорашні союзники - США, Велика Британія та інші країни — в умовах наростання «холодної війни» перестали надавати допомогу СРСР у постачанні сировини, техніки й устаткування. Доводилося розраховувати тільки на власні сили. 2. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІКИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА СТАЛІНСЬКОГО РЕЖИМУ 2.1. Повернення до мирного життя. У вересні 1945 р. у СРСР був скасований воєнний стан, відновлялися відпустки, 8-годинний робочий день. На 1948 р. з Радянської армії було демобілізовано 8,5 млн чоловік. Проводилася репатріація радянських громадян, які опинилися в полоні чи були вивезені на роботу в Німеччину. На кінець 1945 р. у СРСР повернулося понад 5,2 млн чоловік. 2.2. Відновлення промисловості. У короткий термін були підняті з руїн Дніпрогес, «Азовсталь», «Запоріжсталь», шахти Донбасу, Харківський тракторний і Харківський турбінний заводи, «Ростсільмаш», Тульський комбайновий завод, машинобудівні заводи Сталінграда і Мінська. Відроджувалися Іжорський і Кіровський машинобудівні заводи в Ленінграді, металургійний завод «Червоний Жовтень» у Сталінграді. Довоєнний рівень промислового виробництва в СРСР був досягнутий у 1948 р. Однак в умовах «холодної війни» пріоритет віддавався військово-промисловому комплексу, де впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. 2.3. Становище в сільському господарстві. Страшна посуха 1946-1947 рр. і політика сталінського режиму спричинили голод в Україні, Росії та інших регіонах країни. А в цей час у країни Східної Європи для підтримки прорадянських режимів один за одним йшли ешелони із сільськогосподарською продукцією. На 1950 р. були частково подолані важкі наслідки війни й у сільському господарстві. Його валова продукція цього року становила 97% довоєнного рівня. Проте головна частина державних інвестицій припадала на промисловість. Допомога держави колгоспникам виражалася лише в постачанні сільськогосподарської техніки, за яку вони розплачувалися сільськогосподарською продукцією. Слово історика З...
0 Переглянути

Матеріал до узагальнення з теми 2. США та Канада у 1945 р. — на початку ХХІ ст. і теми 3. Країни Західної Європи (1945 р. — початок ХХІ ст.)

11 Клас

1. На яке місто в роки Другої світової війни американські льотчики вперше скинули атомну бомбу - Токіо, Хіросіму чи Дрезден? 2. Тривалий час Канада була домініоном (самоврядною територією): Франції, США чи Великої Британії? 3. Після смерті Ф. Рузвельта 12 квітня 1945 р. президентом США став: Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннеді, Г. Трумен. 4 США є однією з п’яти держав-постійних членів Ради Безпеки ООН - так чи ні? 5. Про кого йдеться? У 1953 р. він став віце-президентом в адміністрації Д. Ейзенхауера. У 1968 р. був обраний президентом США. У 1974 р., у результаті уотергейтского скандалу, був змушений подати у відставку. 6. Хто з американських президентів був автором програми «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ): Р. Рейган, Дж. Буш-старший, Л. Джонсон? 7. Які три основні групи населення проживають у сучасній Канаді? II. Середній рівень навчальних досягнень учнів 1. Визначте поняття сепаратизм. 2. Назвіть напрямки внутрішньої та зовнішньої політики адміністрації Ейзенхауера. 3. Яка подія відбулася в США 11 вересня 2001 р.? 4. У чому полягала сутність «доктрини стримування» і «доктрини Трумена»? 5. Яке походження терміна «маккартизм»? Дайте йому пояснення. 6. Які події та фактори призвели до відставки президента Ніксона в 1974 р.? 7. У чому полягає сутність проблеми Квебеку? III. Достатній рівень навчальних досягнень учнів 1. У чому полягає сутність «рейганоміки»? 2. Охарактеризуйте роль української діаспори в суспільному житті Канади. 3. 12 квітня 1945 р., удень смерті президента Ф. Рузвельта, новий президент США Г. Трумен заявив, що США беруть на себе «світову відповідальність». Як змінилася зовнішньополітична стратегія США в порівнянні з довоєнним періодом?...
0 Переглянути

Франція у 1945–2011 рр. Інтеграційні процеси в Європі наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

11 Клас

З осені 1944 р. до жовтня 1946 р. (прийняття нової конституції Франції) в країні діяв Тимчасовий режим. 9 вересня 1944 р. генерал Ш. де Голль сформував коаліційний Тимчасовий уряд, до складу якого увійшли представники Французької комуністичної партії (ФКП), Французької соціалістичної партії (ФСП), МРП та інших партій-учасників руху Опору. Уся повнота влади була зосереджена в руках глави Тимчасового уряду генерала III. де Голля. Додаткова інформація Народно-республіканський рух (МРП - за французькою абревіатурою) - партія, заснована у листопаді 1944 р. некомуністичними групами руху Опору. Відстоювала демократичні принципи і радикальне відновлення державного устрою у Франції шляхом «революції закону». Голль Шарль де (1890-1970) - один із видатних політичних і державних діячів Франції. Народився в 1890 у місті Лілль. Його батько викладав філософію та літературу в Паризькому коледжі єзуїтів. Батьки Шарля своїх п’ятьох дітей виховували в дусі католицизму і патріотизму. У 1901 де Голль почав навчання в коледжі, а в 1909 вступив до військового училища Сен-Сір, яке закінчив з відмінною атестацією. Продовжив освіту у Вищій військовій школі в Парижі. Учасник Першої світової війни, яку закінчив у чині капітана. Після завершення навчання в 1925 перейшов на роботу в генеральний штаб. У 1937 після присвоєння звання полковника його було призначено командиром танкового полку в місті Мец. У 1940 підвищений у чин бригадного генерала і призначений заступником військового міністра. Під час Другої світової війни де Голль у Лондоні заснував патріотичну організацію «Вільна Франція» (з 1942 - «Франція, що бореться»), яка приєдналася до антигітлерівської коаліції. У 1944-1946 - глава Тимчасового уряду Франції. З 1947 керував діяльністю заснованої ним політичної партії «Об’єднання французького народу». У 1958 - глава уряду Франції. 21 грудня 1958 обраний президентом Французької Республіки. У 1965 переобраний на повторний термін. Після поразки на референдумі 28 квітня 1969 добровільно вийшов у відставку. Завданням Тимчасового уряду було відродження французької держави та економіки. У 1944-1945 рр. були націоналізовані ряд вугільних шахт, заводи авіаційних компаній, автомобільної фірми «Рено», підприємства енергетики і нафтопереробного комплексу, морський транспорт, Французький банк і найбільші кредитні банки. Підвищилася зарплата робітникам і службовцям, пенсії ветеранам війни. Колабораціоністів виганяли з державного апарату....
0 Переглянути

Велика Британія у 1945–2011 рр.

11 Клас

Перемога лейбористів. На парламентських виборах у липні 1945 р. консерватори зазнали несподіваної поразки. Новим главою уряду став лідер Лейбористської партії К. Еттлі. Уряд К. Еттлі (1945-1951 рр.) почав здійснювати внутрішньополітичний курс відповідно до ідеології «демократичного соціалізму». Лейбористи робили наголос на досягненні соціальної справедливості і дотриманні прав людини, захисті інтересів трудящих і норм демократії. Була проведена націоналізація Англійського банку, вугільної та газової промисловості, частини сталеливарних заводів, електростанцій, транспорту, цивільної авіації, телеграфного і радіозв’язку. При цьому компенсація за націоналізовані підприємства інколи перевищувала їх дійсну вартість. Нова система соціального страхування установлювала право на одержання пенсій за віком, допомоги по вагітності, хворобі, безробіттю, з нещасних випадків на виробництві. Закон установлював безкоштовне медичне обслуговування; увага приділялася розвитку освіти. Разом із тим був «заморожений» розмір заробітної плати, неоднаково оплачувалася чоловіча і жіноча праця, збільшувалися податки. У зовнішній політиці Велика Британія стала союзницею США в розв’язанні «холодної війни», була одним з ініціаторів створення блоку НАТО в 1949 р., підтримала американців у Корейській війні. 1.2. Прихід до влади консерваторів. У 1951 р. 77-літній лідер консерваторів У. Черчілль привів партію до перемоги й утретє і востаннє став прем’єр-міністром Великої Британії. Консерватори почали повертати націоналізовані сталеливарні заводи і транспорт колишнім власникам, скоротили витрати на охорону здоров’я, освіту, житлове будівництво, соціальне страхування....
0 Переглянути

Німеччина у 1945–2011 рр.

11 Клас

Стан країни після закінчення війни. Після закінчення Другої світової війни промислове виробництво становило лише третину довоєнного. Катастрофічно не вистачало палива. Рейхсмарка знецінилася. Життєвий рівень населення знизився на 30-40%. Загострилися житлова і продовольча проблеми. За авантюру нацистів країна заплатила життям понад 13 млн чоловік. Німеччина перестала існувати як незалежна держава, вона була окупована союзними військами. Влада належала Контрольній Раді, що складалася з чотирьох головнокомандувачів окупаційних військ провідних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США, Великої Британії та Франції. На Потсдамській конференції була досягнута домовленість, що Німеччина повинна була стати єдиною і суверенною державою. Передбачалося проведення демілітаризації, денацифікації та демократизації країни. Згадайте визначення понять «денацифікація», «демократизація». Крім того, розколота на окупаційні зони Німеччина виявилася заручницею протиріч між державами колишньої антигітлерівської коаліції. У грудні 1946 р. між Великою Британією і США була укладена угода про об’єднання їхніх зон окупації. Так виникла Бізонія (тобто «дві зони»). У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, і Бізонія трансформувалася в Тризонію. Західні країни прагнули відновити економічний потенціал Німеччини й установити демократичні принципи. Тризонія приєдналася до «плану Маршалла». У 1948 р., на Лондонській нараді, у якій брали участь представники США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, було вирішене питання про скликання в Тризонії Установчих зборів для організації нової влади. Але це відбулося без участі СРСР, і його представники на знак протесту вийшли зі складу Союзної контрольної комісії. У західній окупаційній зоні була проведена грошова реформа. Замість рейхсмарки, що повністю знецінилася, у 1948 р. була введена нова грошова одиниця - західнонімецька марка. Ця реформа стабілізувала західнонімецьку економіку, зупинила інфляцію, сприяла зникненню «чорного» ринку....
0 Переглянути

Європа після Другої світової війни. Італія у 1945–2011 рр.

11 Клас

Західна Європа після Другої світової війни лежала в руїнах. Економіка європейських країн, за невеликим винятком, була паралізована. Лідери західноєвропейських країн усвідомлювали, що післявоєнна розруха та економічна криза можуть призвести до активізації робітничого руху, дій лівих партій. Це за підтримки СРСР та прорадянського «комуністичного табору» у Східній Європі несло реальну небезпеку ліберальним демократіям Заходу. Крім того, і в США розуміли, що без їхньої допомоги Західна Європа буде не в змозі протистояти Радянському Союзу і його союзникам у військовому відношенні. За таких умов допомога некомуністичним країнам Європи у відновленні зруйнованої економіки могла прийти тільки зі Сполучених Штатів, що посилили свої позиції «наддержави». 1.2. «План Маршалла», або програма відродження Європи, від імені адміністрації США був запропонований державним секретарем США Дж. Маршаллом у його виступі в Гарвардському університеті 5 червня 1947 р. Він передбачав: • надання допомоги європейським державам за умови використання її для зростання виробництва і фінансової стабілізації; • співробітництво з європейськими країнами в зниженні торгових бар’єрів і, насамперед, створення найбільш сприятливих умов для імпорту ними американських товарів (європейські країни були зобов’язані на отриману фінансову допомогу закупати переважно американські товари); • заохочення державних і приватних американських інвестицій. Цей план був схвалений на міжнародній конференції в Парижі в липні 1947 р. У його реалізації погодилися брати участь 16 європейських держав (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція). Пізніше до них приєдналася ФРН. Ці країни створили спеціальну постійну міжнародну структуру - Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС)....
0 Переглянути

Канада у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

11 Клас

У роки Другої світової війни Канада зробила вагомий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції над фашизмом. З 12 млн населення країни до збройних сил були призвані 785 тис. чоловік (близько 15% усього населення). На фронтах Другої світової війни 42 тис. канадців віддали свої життя. 1.1. Ліберали при владі. Ліберальна партія перебувала при владі з 1935 р. Після війни, користуючись економічним піднесенням у країні, ця партія тричі перемагала на виборах у парламент (у 1945, 1949, 1953 рр.). Основою її програми був захист принципів вільного підприємництва з використанням регулюючої функції держави. Гаслом лібералів стала ідея будівництва в Канаді нового соціального порядку на основі доктрини «держави загального благоденства». а) Новий характер зв’язків із Великою Британією. Під час війни залежність канадської економіки від зв’язків із Великою Британією значно ослабла. Промислові товари і технології, необхідні країні, надавалися США. Уряд лібералів повів боротьбу за досягнення повного суверенітету. У 1947 р. у країні був прийнятий закон про канадське громадянство, обговорювався проект затвердження нового канадського прапора. Верховний суд Канади почав виконувати функції вищої апеляційної інстанції. У 1952 р. вперше уродженець країни - В. Массі - став генерал-губернатором Канади. б) Зміцнення відносин із США. Уряди лібералів були прихильні до ідеї вільного торгового обміну з США. Однак зростала й економічна залежність Канади від Сполучених Штатів. У ряді галузей виробництва, насамперед в автомобільній, американський капітал домінував. Стрімке зростання імпорту з США негативно позначалося на зовнішньоторговельному балансі країни. 1.2. Консерватори при владі. На парламентських виборах у 1957 р. перемогу одержала Прогресивно-консервативна партія, яка виступала за обмеження ролі держави в економіці, за скорочення державних витрат. Уряд Канади очолив лідер ПКП, адвокат Дж. Дифенбейкер. Він закликав відновити традиційні зв’язки з Великою Британією, збільшити імпорт британських товарів у Канаду. Однак через підпорядкування канадської економіки потребам американського ринку спроба консерваторів виявилась невдалою....
0 Переглянути

США в 1980–2011 рр.

11 Клас

Рейган Рональд (1911-2004) - президент США в 1981-1989. Народився в 1911 у штаті Іллінойс. Його батько був американцем ірландського походження, католиком за віросповіданням і торговцем взуття за професією. Мати походила з родини шотландських іммігрантів. З 14 років Рональд допомагав родині, працюючи влітку в будівельного підрядчика. У 1928 Рейган вступив у провінційний гуманітарний коледж. У роки «великої депресії» Рональду доводилося мити посуд у їдальні, бути тренером з плавання, працювати рятувальником. У 1932, закінчивши коледж, Рейган став популярним спортивним коментатором. Ставши голлівудським кіноактором, знявся в цілому більш ніж у 50 стрічках. У роки Другої світової війни його зарахували в одну з військових частин і приписали до установи, що готувала навчальні фільми на замовлення командування ВПС. Війну Рейган закінчив у чині капітана. З 1947 він керував гільдією кіноакторів, працював у компанії «Дженерал електрик» радіокоментатором, а також на телебаченні. У 1962 Рейган став членом Республіканської партії, і вже в 1966 р. його обрали губернатором штату Каліфорнія. У 1968 і 1976 боровся за лідерство в Республіканській партії, але тільки з третьої спроби, у 1980, Рейган став лідером республіканців Того ж року він переміг на виборах президента США. 1.1. Новий внутрішньополітичний курс, спрямований на стабілізацію соціально-економічної системи, одержав назву «рейганоміка». Заходи для оздоровлення економіки передбачали: • скорочення податків; • обмеження урядових витрат за рахунок скорочення соціальних програм; • розширення свободи підприємництва; • проведення твердої кредитно-фінансової політики, спрямованої на подолання інфляції. У сфері соціальної політики була висунута програма «нового федералізму». Розділялися функції федеральних органів влади, органів влади штатів і місцевих. Федеральний уряд відповідав за медичну допомогу незаможним; місцеві органи влади повинні були взяти на себе відповідальність за допомогу багатодітним родинам; здійснення інших 44 соціальних програм було покладено на штати. Для підтримки органів влади штатів був створений федеральний фонд для їхнього додаткового фінансування протягом чотирьох років....
0 Переглянути

США в 1960–1970-ті рр.

11 Клас

Перемога на президентських виборах Дж. Кеннеді. На початку 1960-х рр. США зіткнулися зі зростаючими труднощами. З одного боку, науково-технічна революція створювала нові можливості для розвитку виробництва, з іншого - ще більше загострювалися соціальні протиріччя, зростало безробіття. Американці були стурбовані також надмірною експлуатацією природних ресурсів, відчували занепокоєння успіхами СРСР в освоєнні космосу і розвитку атомної промисловості. Ці зміни вловили демократи. На президентських виборах 1960 р. переміг 43-літній сенатор-демократ від штату Массачусетс Дж. Кеннеді, який випередив республіканця Р. Ніксона. Демократи знову повернулися в Білий дім після 8-річної перерви. Кеннеді Джон Фіцджеральд (1917 - 1963) - президент США в 1961-1963. Народився в одній з найбагатших і найвпливовіших родин у країні, яку охрестили «клан Кеннеді». У сім’ї, окрім Джона, було ще 8 дітей, і всі сини присвятили себе політиці. У роки війни Дж. Кеннеді був командиром торпедного катера, учасником бойових дій. Нагороджений медаллями ВМС і корпуса морської піхоти. У 30 років став конгресменом, а через кілька років сенатором від штату Массачусетс. У 1960 обраний президентом США. Сполучені Штати вперше за свою історію обрали президента-католика ірландського походження. Дж. Кеннеді трагічно загинув 22 листопада 1963 у результаті замаху. Додаткова інформація Джон Кеннеді почав службу у ВМФ США у вересні 1941 р. і брав участь в бойових діях на Тихому океані. Кеннеді отримав звання лейтенанта і став капітаном торпедного катера «РТ-109». 2 серпня 1943 р. японський есмінець «Амагірі» протаранив і розрізав торпедний катер «РТ-109» навпіл під час патрулювання у Соломоновому морі. Джон був кинутий через палубу, що пошкодило його спинний хребет. Але він зміг врятувати 11 з 13 своїх моряків. Кеннеді залишався в морі протягом 4 годин, щоб підтримувати життя деяких своїх важко обгорілих товаришів. Про цей героїчний вчинок було надруковано у газеті «Нью-Йорк Таймс». Так Кеннеді став улюбленцем американців та героєм війни. Після війни Джон хотів стати журналістом і влаштувався на роботу в одну з газет. Але під впливом батька у 1946 році він почав передвиборчу боротьбу за місце у Палаті представників Конгресу США у Бостоні, штат Массачусетс, і став депутатом від Демократичної партії. Пізніше Дж. Кеннеді переобирався ще 2 рази....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317
Назад

Навігація