|
Релігія та філософія. Китайці називали весь світ Піднебесною, а свою батьківщину — Серединним царством. Вони вважали, що живуть у центрі Піднебесної, а за межами їхнього царства є лише дикі варвари. Крім віри в божественне Небо, китайці поклонялися богам, героям та духам предків. Також вони вірили в існування фей, чаклунів, демонів, фантастичних тварин: єдинорога, фенікса, дракона тощо. Для них споруджували святилища та здійснювали жертвопринесення. Що в Давньому Китаї називали Серединним царством, а що — Піднебесною? У Китаї релігія та філософія були тісно пов’язані між собою. Вчення деяких давньокитайських мудреців набули форми релігії. Так, у VI ст. до н. е. жив мудрець Лао-цзи. Він створив учення про дао — шлях людини до розуміння природи та світу загалом. Це вчення називають даосизмом. Лао-цзи навчав, що людина має жити відповідно до законів природи, не чинити зла. Його молодший сучасник Конфуцій розробив учення, яке назвали конфуціанством. Передусім воно визначає правила поведінки людини. На думку Конфуція, у світі існує непорушний порядок, у якому все має своє місце, у тому числі людина. Знаючи своє місце, людина мусить виконувати покладені на неї суспільством та державою обов’язки. «Правитель має бути правителем, батько — батьком, син — сином», — зазначав Конфуцій. Неодмінним обов’язком людини є повага до старших та збереження традицій. Діти мусять в усьому слухатися батьків, молодші — старших. Живі мають вшановувати померлих предків і дотримуватися їхніх настанов....
|
