Войти
Закрыть

Найдавніші храми княжого Львова

7 Клас

Завітаємо тепер до славетного Львова - міста з довгою, цікавою і величною історією. Мабуть, жодне українське місто не може похизуватися стількома середньовічними спорудами. Так, у Львові аж чотири храми і два монастирі відносять до часів Княжої доби. Це церква св. Миколая, церква св. Івана Хрестителя, церква св. Теодора Тірона, церква Воскресіння Христового та монастирі св. Онуфрія і св. Архистратига Михаїла. Усі вони зведені в XIII-XIV ст. Однак найстарші - храм святого Миколая і храм святого Івана Хрестителя. А який з них старіший - невідомо. Невеличкий храм Івана Хрестителя розташований у самому центрі міста, на площі Старий Ринок. Дослідники вважають, що споруджували храм десь у 1201-1370 рр. За найпарадоксальнішою гіпотезою, первісний храм звели тут ще до заснування Львова. Так волинський князь Роман Мстиславич, який нещодавно приєднав Галичину до своїх володінь, відзначив народження сина Данила. У цій самій церкві майбутнього короля й охрестили. За іншою популярною версією, або храм збудував у середині XIII ст. Данило Галицький для невістки, або близько 1260-1270 років його син Лев Данилович для дружини Констанції - доньки угорського короля Бели IV. І будували його нібито ченці-домініканці, яких запросила Констанція....
0 Переглянути

Собор в Галичі – пам’ятка романської архітектури в Україні

7 Клас

Знову ми на землях колишньої Галицько-Волинської держави - славетного Королівства Руського. Відвідаємо першу столицю - старовинний Галич. Та найбільше цікавить нас село Шевченкове, що в передмісті Галича. Там стоїть храм святого Пантелеймона - пам’ятка архітектури національного значення. Це єдиний та найдавніший з храмів Королівства Руського, що зберігся донині. Що ж відомо про цю церкву? Храм зазвичай датують 1194 роком. Тоді до Галича приїхав князь Роман Мстиславич, який і профінансував будівництво. Назвали храм на честь діда Романа - київського князя Ізяслава, хрещеного Пантелеймоном. Про закладення храму інформації мало. Фактично, єдине джерело - кириличні написи-графіті на стінах церкви. Саме там можна прочитати, що закінчили будівництво храму святого Пантелеймона в 1194 році. Тоді він стояв у центрі великого городища - може, це був монастир, а може, князівське подвір’я. Однак церква може бути і старішою. В іншому графіті читаємо, що в 1194 році церква вже була духовним осередком Галичини. Якщо так, - то засновником храму міг бути син Ярослава Осмомисла князь Володимир Ярославич. Ще в кількох надписах є натяк на те, що в підземеллях церкви похований князь Роман Мстиславич. Щоправда, розкопки та дослідження не підтвердили цього поки що... Церкву звели на високому правому березі Дністра, де в нього впадає річка Ломниця....
0 Переглянути

Успенський собор у Володимирі-Волинському – волинська перлина

7 Клас

Зі стародавнього Чернігова вирушаємо на захід, до давньої столиці славетного Волинського князівства - міста Володимир-Волинський. Старовинний кам’яний храм привертає увагу кожного, хто відвідує це тисячолітнє місто. Білі, з ледь бірюзовим відтінком, високі стіни приваблюють оригінальністю і довершеністю. Це - Свято-Успенський кафедральний собор. Між колись повноводими річками Лугою і Смочею, неподалік від того місця, де вони зливалися, в давнину височіли два мальовничих пагорби. На одному з них красувався княжий замок, оточений високими земляними валами, а на другому - величний кам’яний храм. З легенд і переказів У Никонівському літописі описано, як у літо 6668 (1160 року) волинський князь Мстислав Ізяславич «розписав святу церкву у Володимирі і прикрасив її дивними святими й дорогими іконами та книгами, і речами багатьма дивними, і священним посудом золотим і срібним з бісером, і каменем дорогим». Мабуть, йдеться про щойно побудований храм. Саме тому дослідники вважають, що спорудили Успенський собор у 1156-1160 рр., за князювання Мстислава Ізяславича, правнука Володимира Мономаха. За взірець стали чернігівські та київські храми, зокрема Кирилівська церква, від якої Успенський собор відрізнявся деталями та розміром - він став найбільшою з тогочасних церковних споруд....
0 Переглянути

Спасо-Преображенський собор – головна святиня Чернігово-Сіверщини

7 Клас

Зі славетного Києва вирушаємо до другого за значенням центру середньовічної Русі-України - стародавнього Чернігова. Тут відвідаємо головний храм Чернігово-Сіверського князівства - Спасо-Преображенський собор, що змагається з Софією Київською за звання найстарішої пам’ятки давньоруської архітектури. Після смерті князя Володимира Великого в 1015 році у братовбивчій боротьбі за київський престол загинули майже всі сини Володимира. Руські землі поділили між собою Ярослав Володимирович і Мстислав Володимирович. Ярослав володів правим берегом Дніпра з центром у Києві, а Мстислав - Лівобережжям з центром у Чернігові. Щоб звеличити свою столицю, Мстислав близько 1030 року заклав величний собор. З легенд і переказів За переказами, храм збудовано на місці язичницького капища. Нібито за часів Володимира Великого тут спорудили дерев’яну церкву. Перші літописні згадки про церкву святого Спаса датовані 1036 роком, коли князь Мстислав раптово помер. Поховали його в недобудованому ще храмі. Стіни були зведені «на висоту вершника, який стояв на коні з піднятою вгору рукою» (близько 4-х метрів). Справді, починаючи з другого ярусу стіни собору змуровані інакше. Після смерті Мстислава будівництво зупинили. Імовірно, храм добудовували вже при наступному чернігівському князі Святославові, синові Ярослава Мудрого....
0 Переглянути

Кирилівська церква – унікальна пам’ятка давньої Русі-України

7 Клас

Перш ніж подорожувати далі соборами України, ми маємо відвідати ще один храм - унікальну Троїцьку Кирилівську церкву. Мешканці та гості Києва щоденно бачать хрести та грушоподібні бані цієї споруди на Куренівці - в одному з мікрорайонів міста. Багато хто чув про церкву, але не всі знають, яка це унікальна споруда: справжній шедевр архітектури та скарбниця безцінних витворів мистецтва. Кирилівська церква - одна із найдавніших пам’яток архітектури Княжої доби. Виявляється, неподалік від храму є багато печер, в яких у пізньому палеоліті жили люди. Це довів відомий археолог Вікентій Хвойка. У 1970-х роках він виявив Києво-Кирилівську печерну стоянку первісної людини. У печері Хвойка знайшов рештки 60-ти мамонтів, а також кістки та зуби носорогів, печерних ведмедя і лева. А в XII ст. не знали про існування печер у пагорбі, адже за тисячі років входи до них засипались і позаростали. Інакше не було б тут Кирилівської церкви, бо над печерами такий великий храм ніколи не звели б. З легенд і переказів Розповідають, що в давнину саме тут жив у печері Змій, від якого потерпали люди. Здолав Змія богатир Кирило Кожум’яка, тому місцевість назвали Кирилівські висоти....
0 Переглянути

Старовинні храми Свято-Успенської Києво-Печерської лаври

7 Клас

Коли в 1051 році Іларіон став митрополитом Київським, у печері оселився Антоній із Любеча. Він прийшов з Афона, Святої Гори в Греції, на якій в ті часи існувало десь зо 20 православних монастирів. Незабаром до Антонія почали приходити за благословенням і князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого, і київська знать, і городяни. На пожертви було споруджено наземний дерев’яний храм - Церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Коли печери стали затісні для братії, почали будувати й келії. Сталося це близько 1062 року. Тоді ж Антоній поставив ігуменом свого учня Варлаама, а сам пішов у віддалену печеру, де молився ще сорок років. Монастир почав швидко розростатися за ігуменства Феодосія Печерського. Саме він уклав статут монастиря за зразком Студійського статуту, привезеного з Константинополя. Цей статут згодом приймуть усі монастирі Русі-України. Заклали тоді й кам’яний храм Успіння Божої матері, відомий тепер як Успенський собор Пресвятої Богородиці. З легенд і переказів За легендою, преподобний Антоній Печерський і його молодий сподвижник Феодосій, щоб дізнатися, де має стояти храм, молилися три дні. Під час молитви Антонію з’явився янгол, який сповістив старцю, що Бог почув його молитви. На що той із смиренням відповів: «Господи, якщо я здобув благодать перед Тобою, то нехай буде завтра на всій землі роса, а на місці, яке Ти зволиш освятити, - нехай буде сухо». І справді, другого дня там, де тепер височить храм, було сухо, а навколо випала рясна роса. Тоді Антоній покликнув: «Господи, нехай буде по всій землі сухо, а на святому місці - роса!» І знову так і сталося. Коли братія оточила визначене місце забудови і Антоній з Феодосієм Симоновим поясом відміряли розміри церкви, із неба впав вогонь, випаливши чагарники й утворивши рів, який і використали під фундамент Успенського собору....
0 Переглянути

Михайлівський собор Видубицького монастиря – храм важкої долі

7 Клас

Продовжимо подорож середньовічними соборами України. Відвідаємо тепер один із найдавніших київських храмів - Михайлівський собор Видубицького монастиря. Він стоїть у мальовничому місці на схилах Дніпра - в урочищі Видубичі. Це один з найзагадковіших храмів Києва. Тут відчувається дух давніх княжих і козацьких часів. Собор органічно вписується в архітектурний ансамбль Видубицького монастиря. Чому ж монастир так називають? Один із дослідників київської старовини Михайло Максимович вважав, що до прийняття християнства неподалік був підземний християнський монастир, у якому київські християни не тільки правили служби, а й переховувалися від переслідувань язичників. Справді, наприкінці XIX ст. археологи відкрили Звіринецькі печери. Можливо, тут був печерний монастир, та ще й давніший за печери Києво-Печерської лаври. Після прийняття Руссю християнства печери перетворилися на підземне кладовище. Тобто монастир наче «видибнув» з-під землі - звідси й назва «Видубицький». Але чому тоді Видубицьким назвали не тільки монастир, а й урочище? З легенд і переказів Під час хрещення Русі в 988 році князь Володимир наказав втопити в Дніпрі язичницьких ідолів. Дерев’яний ідол Перуна поплив, а кияни-язичники бігли берегом Дніпра й благали: «Видибай, боже». Ідол виплив («видибав») там, де Почайна впадала в Дніпро. Відтак це місце назвали Видубицьким урочищем. Існує також версія, що назва «Видубичі» походить від човнової переправи через Дніпро, що колись була тут. Видовбані із суцільного дуба човни називали «дуби». Так і виникла назва урочища, а згодом і найстарішого київського монастиря....
0 Переглянути

Софія Київська – головний храм давньої Русі-України

7 Клас

Мандрівку середньовічними соборами України почнемо з храму, який називають Софійським собором, Софією Київською чи собором Святої Софії Премудрості Божої. Ця велична споруда упродовж століть була не тільки церковним, а й громадським і культурним центром українських земель. Собор і нині - окраса Києва. На його честь назвали навіть площу Софійською. Коли ж побудували цей храм? Історики досі сперечаються. У «Повісті минулих літ» читаємо, що собор побудував князь Ярослав Мудрий у 1037 році на честь перемоги над печенігами 1036 року. Більшість істориків погоджуються з цією датою, саме вона зазначена в підручниках з історії. Чи знаете ви, що... Новгородський літопис датує будівництво Софії 1017 роком, отож припускають, що собор почали будувати саме в цьому році, а в 1037 закінчили. Та й не віриться, що собор можна було побудувати за рік. А за «Повістю минулих літ», того самого року Ярослав збудував і Золоті ворота, і Благовіщенську церкву над ними, і ще два великі монастирі. У німецькій «Хроніці» Титмара Мерзебурського згадується про велику пожежу в соборі, що сталася в 1018 році. А митрополит Іларіон у «Слові про Закон і Благодать» пише, що в 1022 році собор уже був відомим і що будівництво Софії почав князь Володимир Великий, а завершив його син Ярослав. Володимир помер у 1015 році, то, ймовірно, що Софію заклали раніше. Це припущення підтвердили і проведені дослідження графіті собору, які датують 1018-1036 рр....
0 Переглянути

Нащадки короля Данила. «Молодші» Романовичі

7 Клас

Королівство Русі після упокоения його засновника — Данила Романовича — не перестало існувати. Держава залишилася цілісною, її очільником став молодший брат Данила Василько Романович, потім — син короля Лев Данилович. Він ділив владу з братами Шварном і Мстиславом. Король Данило утверджував європейські погляди, що, зрештою, визначило доленосний вибір України. Його нащадки не змінили напрямку і надалі підтримували тісні контакти із Заходом, хоча деколи, залежно від ситуацій, орієнтувалися на Північ та Схід. Князь Шварн Данилович успадкував від батька столицю — Холм. Він був одружений із донькою литовського князя Міндовга, сестрою литовського князя Войшелка, першого відомого тамтешнього правителя, який прийняв православну віру. Той, хоч і знався на військовому мистецтві, присвятив себе молитві та монастирським стінам. Він склав заповіт, за яким князь Шварн успадковував владу після його смерті. Отже, молодий Данилович перетворився б на потужного середньовічного володаря. Проти цього виступило чимало родичів, зокрема брата побоювався Лев. Він намагався домовитися з Войшелком, аби той змінив заповіт. На зустрічі в місті Володимирі, яку організував Василько Романович, сталася трагедія. Литовський володар укотре відмовився передати Литву іншому, і Лев Данилович у шаленстві убив його. Тобто князь Шварн все одно отримав чималі володіння. Тамтешнє населення у XIII столітті ставилося до християнства з презирством, тому «чужий» керманич не впорався з поганською знаттю і, напевно, близько 1269 року загинув. Великий проект об’єднання королівства Русі та Литовського князівства завершився невдало....
0 Переглянути

Данило Романович. Король Русі

7 Клас

Особливе місце в українській історії належить князю Данилові Романовичу, який не тільки продовжив справу батька, а й отримав королівську корону. Однак такий успіх дався дорогою ціною. Усе життя він боровся і, незважаючи на перешкоди, простував до мети. Завдяки вродженій сміливості, військовій вправності, дипломатичним здібностям та політичному хисту Данило долав неприятелів. Коли зазнавав невдач, міць духу не дозволяла йому складати руки. Княжич, як уважають, народився 11 грудня 1201 р. Його рід походив від Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха та Мстислава Великого. Не менший уплив мав батько — «самодержець усієї Русі» Роман Мстиславович. Його дружина Єфросинія-Анна, донька візантійського імператора, здобула першокласні натоді освіту й виховання. У 1203 р. у подружжя народився другий син — Василько. Він став вірним помічником і соратником Данила, допомагав йому в битвах та управлінських справах. Проте коли Роман Мстиславович загинув, сім’ї довелося несолодко. Княгиня Єфросинія-Анна стала на захист синів, але її сил, як і у вірних волинських бояр, виявилося замало. Вона сподівалася на допомогу угорського короля Андрія II, і той не відмовив. Малий Данило майже п’ять років прожив в Угорщині, де виховувався при монаршому дворі разом із майбутнім королем Белою IV. Ще змалку оволодів угорською мовою, окрім того, опанував польську і, можливо, німецьку. До того ж старший Романович бачив, як живуть за кордоном, запам’ятовував корисний досвід і потім упроваджував запозичення у своїх володіннях....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
Назад

Навігація