Войти
Закрыть

Святослав. Святославова велика авантюра

7 Клас

Плакав стольний город. Померла велика княгиня, «і ридали по ній плачем великим син її, і внуки її, і всі люди». Померла мудра і вміла правителька... Минув час спокою й упевненості... Про вдачу її сина, Святослава Ігорьовича, добре знали. Ще за життя матері володарювати почав. Тому розуміли руси, яким буде його правління. Відважний і безстрашний, понад усе любив вояцьку справу. Не прищепила йому мати любові до державництва. Чи то сама надто займалася впорядкуванням країни, робота ж то нелегка, тим паче для «лише» жінки? Чи, можливо, син дуже схожий на батька був і все про заморські багатства марив? Хтозна... Напівсиротою ріс. Його оточення — суворі і мовчазні материні дружинники. Певно, йому видавалося, що саме такими мають бути справжні воїни. Таке вже воно справжнє «чоловіче» покликання. Як губка, всмоктував бойові навички, звитяжність і мрію про славу. Що поробиш, хлопчисько є хлопчисько, ще й, вочевидь, із норманськими генами. Він — гідний син своїх предків, а вони — варяги — ніколи прихильністю до державної справи не відзначалися. Зброя, війна та пошуки пригод — ось їхні «боги». Таким виховували Святослава. І навіть якщо не народився він вікінгом по крові, як стверджують деякі дослідники, то все ж піклувалися ним нормани. Його наставником і названим батьком був воєвода Свенельд, який, очевидно, мав неабиякий вплив на формування хлопця, у винятково чоловічих манерах. Усе його княжіння — велика авантюра. Сповнена звитяг, блискучих перемог і завершена безглуздою загибеллю. Чи справді було так? Що ж, знову мандруй писаними рядками....

Княгиня Ольга. Світанок імперії

7 Клас

То були страшні роки... Скреготіли мечі, лилася кров... І людське життя нічого не вартувало. Правили сильні, звиклі до війни чоловіки... Саме тоді жила княгиня Ольга — одна з найбільш знакових і могутніх жінок Середньовіччя. Якби тоді хтось створював рейтинг, то, очевидно, Ольга опинилася б у десятці, а можливо, і в п’ятірці найвпливовіших жінок. Чому? Мудра, хитра, мужня, жорстока, мстива... Свята. Жорстокою була, бо жила та володарювала в непростий період, а неймовірна якість її правління — найкраще свідчення насправді яскравого і непересічного розуму. Важко оцінити. Мабуть, так має поводитися жінка в оточенні чоловіків. Народження і походження Ольги оповито легендами. Літописець Нестор нечітко описує це у своїй «Повісті...». У ній так багато неточностей і неузгодженостей, що деякі з істориків взагалі відмовляються вважати твір ченця джерелом. Але сучасні гуманітарні науки все ж опираються саме на його працю....

Ігор Старий. Коли вівці з’їли вовка

7 Клас

Упокоївся Олег Віщий. Владу успадкував Ігор. Нібито син Рюрика, народжений бути правителем, змалечку лишився сиротою. Тож і виховував його Олег, який, можливо, доводився йому дядьком. Та й правити від його імені в Новгороді почав, став регентом до його повноліття. Вочевидь, тобі надокучили загадки, легенди та припущення. Однак така наша історія. Руський князь Ігор теж належить до тих правителів, про яких ми фантазуємо більше, ніж достеменно знаємо. Чи правда, що Ігор був сином Рюрика, який колись правив у Новгороді? Наші східні сусіди, росіяни, переконані, що так! Така думка має право на існування, в історії ще й не такі дива трапляються. Але є й інші теорії. Навіть більш вірогідні. Зрештою, Рюрик таки справді міг бути реальною особою, варягом-правителем, батьком Ігоря. А Новгородів тоді існувало кілька (ти вже знаєш про це), і хтозна, який саме мав на увазі Нестор. Імовірно, колись розкриються таємниці, а поки залишається лишень здогадуватися. Є припущення, що Ігор — онук Рюрика, а не син, як про це говорять. А, може, один із воєвод Олега. Або, взагалі, нащадок Аскольда чи просто чоловік Ольги, яка була, дуже вже вірогідно, княжого роду... Надто багато версій, надто багато припущень......

Олег. Бізнес-проєкт князя Олега

7 Клас

Князь Олег... Із глибини віків доходять до нас оповіді про цього загадкового правителя. Чи є він легендарним? Чи жив насправді? Про нього чомусь не згадувало жодне іноземне писемне джерело. Постать Олега оповита таємницями і здогадками. Але це зовсім не заперечує того, що саме цей князь був першим державцем, щодо існування якого історики сумнівів не мають. Отак-то! Хто він? Якого роду-племені? Дискусії щодо його походження тривають донині. Ба більше, вони є настільки запеклими, що, мабуть, лишень найбайдужіші з істориків не чули про норманську теорію походження Русі. Про її прихильників та противників. Розумієш, науковці ніяк не можуть дійти згоди, якою ж була роль скандинавів у творенні та становленні Руської держави. Ти вже знаєш про Аскольда. Був він вікінгом чи ні — це питання не дає спокою учасникам навколо-норманської дискусії. А як щодо Олега? Тут хоч з іменем питань не виникає. Дослідники таки дійшли згоди, що Хельґ (Хельґар) — то ім’я північного походження. Як не крути — Олег уже точно був варягом! Але на цьому, певно, і все... Захопливий детектив тільки розпочинається....

Аскольд. Бути мучениками — доля перших християн

7 Клас

Помер князь київський Кий... Кому владу залишив? Кому землю слов’янську боронити велів? Хто спадкоємцями його були? Мовчить про це літопис. Бо життя перших князів легендами оповито. Чітких доказів їх реального існування, на жаль, не маємо. А вже Аскольд був першим напівлегендарним князем у нашій історії. Імовірно, він усе-таки існував, бо деякі відомості про нього є. Та чи достовірні й точні вони? Отож маєш чергову детективну історію. Берися до розгадки! Звідки взявся князь Аскольд? Ким він був? Якого роду-племені? Немає одностайності в цьому питанні. Ба більше! Учені навіть не можуть дійти згоди щодо походження його імені. Хтось вбачає тут скандинавського Хакульда. Вірогідно. Та є й такі, які переконані, що ім’я Аскольд походить від слов’янського «скалдирити» (накопичувати). Воно спізвучне з назвою скіфського племені околотів. А мовою іраномовних кочовиків означало «прикордонний господар». Бачиш, як багато теорій? Що ж робити? Треба звернутися до писемних джерел. Відома вже тобі «Повість минулих літ» розповідає про Аскольда, який мав співправителя — князя Діра. Були вони варягами, васалами міфічного Рюрика. Якось приїхали до міста Київ. Зрозуміли, що немає в тамтешніх племен правителя. Тож стали володарями полянської землі. Не йметься віри, що і направду все так було, еге ж!...

Кий. Засновник, що вийшов із легенди

7 Клас

Давно-давно... Більше тисячі років тому чернець Нестор, той, якого згодом наречуть Літописцем, запитував: «Звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, як Руська земля постала?» Запитував, бо точної відповіді не відав. Минули роки, століття, однак і досі не розгадано чимало історичних загадок. Минуле нашої держави оповите припущеннями й легендами. У ньому ще так багато «білих плям». Найважливішим історичним джерелом того, схованого у віках періоду, є «Повість минулих літ», створена на початку XII століття. Звичайно, писав мудрий чернець у ній і про перших князів. Та щось, мабуть, трохи наплутав. Неточності й невідповідності — їх так чимало в літописі, що все, що описане, більше схоже на гарну оповідку, ніж на справжню історію. Можливо, тим і цікавіше? Тому не гай часу, уявляй себе детективом і сміливо, по крихтах, із маленьких уривчастих фактів вимальовуй історичну правду. Зіставляй «пазли», поєднуй їх у послідовні ланцюжки, шукай істину. Хіба це не захопливо? Ще й як! Отож логіка мислення тобі в поміч! Ти, мабуть, пам’ятаєш яскраву легенду про заснування Києва трьома братами. Згадай її: «У давні часи жило плем’я полян, а правили ними три князі-брати: Кий, Щек і Хорив, і сестра їхня звалася Либідь. І збудували поляни город, і нарекли його на честь свого князя, старшого брата Щека і Хорива, — Києвом. А навколо города був ліс та пуща велика, і поляни ходили на лови і полювали там звірів, рубали ліс, розбудовували город....

Додатки 7 клас Васильків 2020

7 Клас

Тебе зацікавили оповіді про короля Данила? Можливо, ти здивуєшся, але його життєпис привертав увагу багатьох українських прозаїків та поетів. Пропонуємо уривки з їхніх творів. Перечитай їх. Як автори сприймали діяльність князя-короля? Чи можна вважати достовірними художні відомості? Поміркуй, у чому особливість учинків Данила Романовича? Чому особистість короля так захоплює сучасників? Не мав Данилко при собі нікого із своїх, тільки Дмитруся Домамирича, ще батькового отрока... Король Андрій, як опікун княжича Данилка, подбав і про дальшу освіту княжича. Передусім передав його вчителеві латинської мови... Княжич Данилко був пильний учень і скоро засвоював собі цю, світову тоді, мову. Та не занедбував княжич і лицарського діла......

Король Данило. Дійсність, міфи і пам’ять

7 Клас

Король Данило став однією з найвизначніших особистостей української історії. Життя змушувало його наполегливо йти до мети, терпіти, втрачати, шукати, знаходити і боротися далі. Він виявився ковалем свого щастя! За умов передчасної загибелі батька, виховання на чужині, постійної «гризні» зі зрадливими боярами та іншими князями досягти успіху було вельми складно. Але старший Романович не тільки здобув престол усередині держави, а й вийшов далеко за межі Русі. Він намагався втрутитися у справи далекої Австрії, ходив війнами на Польщу, Литву, ятвягів, одним із перших (і загалом небагатьох!) кинув виклик Орді й навіть завдав поразки монгольському воєначальникові Куремсі. Вінцем «європейських» зусиль стала отримана від Папи Римського Інокентія IV корона. Князь Данило Романович першим із руських можновладців «офіційно» прийняв королівський титул. Надалі так титулувався тільки його внук Юрій Львович. Запам’ятався Данило Романович і як будівничий. Княжа, а згодом і королівська столиця Холм постала справжньою цитаделлю. Місто, прикрашене церквами й соборами, спеціально укріпили, щоб вороги не змогли взяти його штурмом. Окрім Холма, король заснував Данилів та Угровськ, відбудував Дорогичин, зміцнив кам’яними стінами Кременець й інші міста. Славетний Львів також постав за часів Данила, однак, можливо, його заклав князь Лев Данилович, наслідуючи містобудівні традиції батька....

На схилі літ. Останнє десятиліття

7 Клас

Король Данило вдало вибрав час для виступу проти монголів. Близько 1256 року помер хан Бату. Золота Орда опинилася без правителя, чим належало скористатися. Подніпровським улусом командував Куремса. Боротьба в далеких ханських палацах позбавила його допомоги, тому мусив покладатися на свої сили. Того ж 1256 року він здійснив похід проти Волинського князівства, а в листопаді наступного року неочікувано з’явився біля міста Володимир. Однак руси удар витримали. Невдачі зазнав Куремса й біля міста Луцьк. Монголи неправильно налаштували метальну машину: замість того, аби обстрілювати укріплення, каміння летіло в нападників. Коли ж каменемет спробували перенацілити, він розвалився! Позаяк ординці зазнали поразки, король Данило сподівався надалі успішно їм протистояти. [Хан] Куремса ж послав людей до [города] Володимира. А коли в’їхало військо противників до города, вийшли на них піші городяни і билися з ними кріпко, і вибігли вони з города, прибули до Куремси і розповіли, що городяни кріпко борються з ними. Данило ж і Василько все одно збиралися удвох, маючи намір битися з татарами. Але прилучилось ото за гріхи [наші] загорітися Холмові... І полум’я було таке, що зо всеї землі [Холмської] заграву [було] видіти. Навіть і зо Львова дивлячись, було видно [її]... І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, і повтікали в лісові місця, і не могли зібратися. Данило тоді зустрівся з братом... Потім же поїхали вони обидва у Володимир. Не маючи змоги дружини зібрати, посилали вони обоє [гінців] сюди й туди. І коли прилучилося Васильковим людям виїхати [в поле], то, знайшовши татар, вони били їх і колодників захопили. ...Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглося у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса] прийшов до Луцька, то не міг перейти [річку Стир]. Він хотів міст захопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і Святий Іоанн [Златоустий], і Святий Микола [Мирлікійський]: знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них, [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них [городян, і] зламався силою божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони у сторони свої, тобто в поле»....

Розквіт Королівства Русі. Військова реформа князя Данила, розвиток міст і торгівлі

7 Клас

Друга половина XIII століття — період розквіту Галицько-Волинського князівства — Королівства Русі. Після жорстокого монгольського погрому життя на цих землях не тільки відродилося, а й швидко розвивалося. Князь-король Данило тоді був уже зрілим чоловіком, який немало бачив і досяг. Набутий досвід використовував для управління, залучаючи відданих бояр. Правитель чудово розумів, що без сильної армії не може будуватися сильна об’єднана держава. А ворогів довкола «ошивалося» більше ніж достатньо! Тому Данило повсякчас дбав про створення війська, здатного протистояти одночасно і європейським рицарям, і східним кочовикам. Грошей бракувало, тому доводилося набирати на службу ополченців. Їх озброювали коштом королівської скарбниці. Їхня дисципліна та організованість забезпечували перемоги в битвах, хоча від боярської кінноти головнокомандувач не відмовився. Від монголів він запозичив смертоносні метальні машини, що надто добре зарекомендували себе при штурмі міст. Ці «самостріли» могли метати камінь вагою до 50 кілограмів. Особливо ними захопився князь Лев Данилович (якого у літописі назвали ледь не винахідником руського каменомета). Про це йдеться в книзі Леонтія Войтовича «Лев Данилович, князь галицько-волинський» (Львів, 2014. — С. 5), де автор процитував ранньомодерного автора XVII століття Бартоломея Зіморовича, який назвав Лева «винахідником машин для здобування фортець». Із новинок озброєння упровадили арбалет. Певний період у Західній Європі його забороняли, бо за формою нагадував перевернутий хрест. Однак у Королівстві Руському йому знайшли застосування. Арбалетні «болти» пробивали обладунки значно краще, ніж звичайні стріли. А в боротьбі проти ординців будь-яка перевага ставала вирішальною....

Навігація