Войти
Закрыть

Словник історичних термінів і понять

9 Клас

Автономія - самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами. Адміністративно-територіальний устрій - поділ території країни на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцеве самоврядування. Асиміляція - процес втрати раніше самостійним етносом (народом) чи якоюсь його частиною своєї культури, мови, традицій тощо внаслідок поглинення іншим, зазвичай численнішим, етносом (народом). Буржуазія - соціальна верства, яка володіє засобами виробництва (предметами і знаряддями праці), використовуючи найману робочу силу. Геополітика - політична концепція, яка пов’язує політику держави зі співвідношенням географічних чинників (розташування країни, розмір території, наявність природних ресурсів, густота населення). Громадське товариство - асоціація громадян, об’єднаних на ґрунті суспільних та власних інтересів....

Наш край на початку ХХ століття

9 Клас

На початку XX ст. Одеса була одним із найбільших портових міст Російської імперії. У 1897 р. її населення складало понад 400 тис. осіб (для порівняння у Києві мешкало до 250 тис. осіб, Львові - понад 175 тис., Харкові - понад 170 тис., Катеринославі - понад 110 тис.). У 1902 р. в Одесі відкрили перший в Україні фунікулер, 1903 р. - відкрито станцію «швидкої допомоги», 1910 р. - запущено електричний трамвай. Домінуючу роль у розвитку місцевої економіки відігравав порт, який займав лідируюче місце в експорті-імпорті товарів, обслуговував, по суті, усе Північне Причорномор’я України. Перелік товарів налічував у середньому понад 200 найменувань. На початку XX ст. Київ хоч і поступався за кількістю населення Одесі, однак залишався культурним центром України. До початку Першої світової війни в місті існувало два міських стаціонарних театри та декілька театрів малих форм, два народних будинки, Музей старожитностей та мистецтв та музей Українського наукового товариства, існував електричний трамвай, відкрилася музично-драматична школа, побудовано перший стаціонарний стадіон у Російській імперії. Напередодні Першої світової війни в Києві налічувалося 13 чоловічих гімназій, три реальних училища, 22 жіночі гімназії, 7 комерційних та одне будівельно-технічне училище, учительський інститут, жіноча вчительська семінарія, політехнічний інститут, Університет св. Володимира. Саме таке становище Києва забезпечило йому роль центру не лише національно-культурного, а й політичного життя України....

Традиції та побут української родини

9 Клас

Незважаючи на процеси індустріалізації та урбанізації, у другій половині XIX - на початку XX ст. українська сім’я, особливо селянська, залишалася доволі замкненою, з дотриманням усіх звичаїв і обрядів. За своїм типом вона була розширеною і складалася з кількох поколінь родичів. Її члени разом жили, обробляли землю та вели господарство. Головою сім’ї, як і раніше, був батько. Часто після його смерті сім’єю керувала мати, що свідчить про традиційну незалежність української жінки. Загалом для української родини характерний демократизм і рівноправ’я у стосунках. Оскільки традиційна українська сім’я будувалася на засадах духовності, віри й релігійності, у ній панував культ поваги до старших та опіки над хворими. Батьки на старість ніколи не були самотніми. З ними залишався жити один із синів. Донька, як правило, йшла до родини чоловіка. Важливе значення мало виховання дітей, яких змалку привчали до праці. Через особистий приклад і народну творчість їм прищеплювали любов до батьків, рідної мови та культури, формували відчуття кровного зв’язку, згуртованості всіх членів родини. Визначте основні ознаки сім’ї в традиційному суспільстві. Традиційний побут українців характеризувався охайністю й прагненням до краси. Останнє виявлялося у прикрашанні свого житла, знарядь праці, обрядових предметів, а також у покрої та орнаментиці одягу, особливо жіночого. Українська родина завжди дотримувалася законів гостинності, з повагою ставилася до народних звичаїв і традицій....

Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури

9 Клас

Національно-побутові мотиви залишалися панівними в образотворчому мистецтві України. Особливо яскраво про це свідчать полотна Л. Жемчужникова («Кобзар з поводирем на шляху», «Отара овець, що повертається в село»), І. Соколова («Погорільці», «Проводи рекрутів»), К. Трутовського («Масляна», «Лірник у селянській хаті»), М. Кузнецова («Мировий посередник»). Тема сільського життя стала основною у творчості К. Костанді («В люди», «Старенькі»), М. Пимоненка («Жниця», «Весілля в Київській губернії»), В. Орловського («Жнива», «Привал чумаків»). ПЕРСОНАЛІЇ МИКОЛА ПИМОНЕНКО (1862-1912) Художник, академік Імператорської академії мистецтв (з 1904). Народився в Києві в сім’ї іконописця. Художню освіту здобув в іконописній школі Києво-Печерської лаври, у Київській рисувальній школі М. Мурашка та Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. З 1884 р. викладав у Київській рисувальній школі М. Мурашка. 1900 р. став засновником і викладачем Київського художнього училища. 1893 р. - експонент, а з 1899 р. - член Товариства пересувних виставок («передвижників»). Пимоненко - майстер реалістичного жанрового живопису. Один з перших в українському малярстві зумів поєднати побутовий жанр з поетичним національним пейзажем. Автор близько 715 картин і рисунків. Найвідоміші картини Пимоненка «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «По воду», «Ворожіння» (1893), «Жнива» (1896), «Ярмарок» (1898), «Брід» (1901), «Українська ніч» (1905) та ін. У своїй творчості М. Пимоненко свідомо уникав трагічних сюжетів, з великою любов’ю, ідеалістично зображував своїх героїв і створював світлий, піднесений образ України....

Особливості розвитку культурного життя

9 Клас

Українська література другої половини XIX ст. нерозривно пов’язана з усною народною творчістю. Твори тогочасних літераторів: байки Л. Боровиковського та Л. Глібова, оповідання Марка Вовчка - сповнені романтизму, сентиментальності, повчальності. Талант І. Нечуя-Левицького - письменника, публіциста, літературо- та театрознавця - виявився не лише в побутових повістях («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»), а й в інших літературних жанрах, зокрема історичному романі («Князь Ярема Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський») та драматургії. Доля українського села займає центральне місце в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та інших його творах. Великою активністю відзначалося літературне життя Західної України. Значною мірою його напрям визначала творчість І. Франка - поета, публіциста, літературознавця. Його поетичні та прозові твори (збірки «Зів’яле листя», «Борислав сміється», повість «Захар Беркут») увійшли до скарбниці вітчизняної літератури. Не оминув у своїх творах І. Франко наростання соціальної активності під час революції 1905-1907 рр. Про це свідчать написані тоді казка «Будяки», поема «Мойсей», вірші «Сійте більше», «Блаженний муж», вольні вірші, статті «Сухий пень», «Одвертий лист до галицько-української молодіжі», «Щирість тону і щирість переконань», «Нова історія російської літератури» та ін. Вони сповнені віри в перемогу українського народу, у торжество історичної справедливості. Завдяки його багатогранній діяльності літературне та філософське осмислення знайшло своє втілення у визвольному прагненні українського народу, було визначено місце української літератури серед інших літератур слов’янства і світу, запропоновано самобутнє вирішення важливих суспільних, етико-філософських проблем, створено естетичні цінності, що підіймали українську літературу на світовий рівень....

Вплив процесів модернізації на суспільне життя українців

9 Клас

Валуєвський циркуляр та Емський указ закріпили курс на русифікацію, і викладання в навчальних закладах усіх рівнів здійснювалося російською мовою. У другій половині XIX ст. кількість початкових шкіл зросла в кілька разів, але цього виявилося замало, щоб охопити освітою всіх дітей; лише третина з них ходила до школи. Масова неписьменність серед дорослих обумовила потребу в особливих формах освіти, якими стали недільні школи. На початку 1860-х років на території українських губерній налічувалося 111 таких шкіл. Та згодом їхню діяльність заборонили. Разом з ними було ліквідовано й можливість викладати предмети українською мовою, що практикувала патріотична частина освітян у недільних і початкових школах Київщини. 14 липня 1864 р. затверджено «Положення про початкові народні училища», згідно з яким усі повітові, сільські, парафіяльні школи, сільські училища дістали одну назву - «початкові народні училища» - і повинні були працювати за єдиним планом і програмами. 1872 р. більшість повітових початкових училищ реорганізовано в 6-річні міські училища, що давали знання, необхідні для роботи в промисловості, на транспорті, у державних установах. Освітня реформа 1860-х років у Росії сприяла розвитку середньої освіти. У класичних гімназіях і реальних училищах навчалися ті, хто потім міг продовжити навчання у вищих навчальних закладах....

Вплив греко-католицької церкви на піднесення національної свідомості населення західноукраїнських земель

9 Клас

Національна свідомість - це система поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, які сформувалися у процесі історичного розвитку нації і відображають її особливості. Національна свідомість виявляється у сприйнятті навколишнього світу, усвідомленні національної належності, ставленні до історії та культури своєї етнічної спільноти, до представників інших націй і національностей, патріотичних почуттях. Усе це знаходить вираження в певних ідеях, концепціях, програмах, а на державному рівні - оформлюється в ідеологію нації та національні інтереси. Національна свідомість формується на основі національної самосвідомості - системи уявлень окремої особи про себе як про представника певної нації. У результаті розвитку національної самосвідомості в особистості виникають національні почуття, такі як любов до своєї Батьківщини, свого народу, рідної мови і національної культури; причетність до долі свого народу, своєї країни; національна гордість чи невдоволення; готовність до здійснення національної мети. На основі поданої інформації сформулюйте власне визначення поняття «національна свідомість». 2. Українська греко-католицька церква. А. Шептицький Для українського населення Австро-Угорщини греко-католицька церква не лише виконувала релігійну місію, а й була важливим чинником національної самоідентифікації в умовах багатонаціональної імперії. Вона активно боролася за збереження української мови і культури, традицій і звичаїв. Дбала про викорінення соціальних вад, зміцнення фізичного та морального здоров’я нації. Для цього священики засновували школи, наукові осередки, матеріально підтримували культуру....

Ідеї автономії та самостійності у програмах українських політичних партій Наддніпрянщини

9 Клас

...П’ятий акт великої історичної трагедії, званої «боротьбою націй», вже почався, і закінчення наближається. Ті з’явища - се уоружені повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш нарід теж перебуває у становищі зрабованої нації. Отже, коли справедливо, що кожна нація... хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, - тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері межинаціональних відносин. Отже, виникає питання, чи визволення національне можливе для нас? ...Третя Українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної... Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдна, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ»... Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна уважається также відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування... Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу. Але ми мусимо пам’ятати, що ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його посланці. Сей великий - увесь нарід український....

Український політичний та національно-культурний рух у Російський імперії в 1907—1914 рр.

9 Клас

Пореволюційний період (1908-1913) позначено посиленою увагою російського уряду до проявів національних рухів імперії; пильну увагу привертав і український. Було заборонено викладання українською мовою в тих школах, де його запровадили під час революції. Не дозволялося навіть тлумачити українською мовою незрозумілі для учнів слова. Цензура заборонила вживати в публікаціях слова «Україна», «український народ». Влада повсюди закривала «Просвіти», забороняла продаж українських видань, зокрема Біблії українською мовою, проведення вечорів, концертів, інших масових заходів з використанням української мови, навіть збирання коштів серед населення для спорудження пам’ятника Т. Шевченку в Каневі. Учасники національного та революційного рухів жорстоко переслідувалися - країна вкрилася шибеницями, що дістали назву «столипінські краватки». Документи та матеріали «Сучасній людині трудно уявити ту міру адміністративного розпашення, яку за вказівками згори виявляли усі місцеві представники адміністрації. Почалася боротьба з українством, і в першу чергу з українською мовою на всьому приступному фронті. Заборонялися «Просвіти», клуби, не дозволялося друкувати українські оповістки, співати пісні не лише на концертах, але й просто на вулиці по селах; українським кобзарям заборонялося співати по ярмарках, школярам не вільно було співати колядок; учителі одбирали у школярів Євангелія в українській мові і т. п.», - писав сучасник тих подій О. Лотоцький. У цей час активізували діяльність позапартійні праві організації, що ґрунтувалися на ідеях великодержавного шовінізму. Так, діячі Клубу російських націоналістів, який виник у 1908 р. в Києві і згодом відкрив за підтримки влади відділення в багатьох містах України, намагалися довести українцям, що вони гілка єдиної російської народності, яка має спиратися на православ’я і гуртуватися навколо єдиного монарха. Таких самих поглядів дотримувалися й члени інших подібних об’єднань - «Союза Михаила Архангела», «Союза русского народа». Усі російські партії, незалежно від їхніх програмних завдань, виступали проти будь-яких українських домагань, захищаючи «єдину і неділиму Росію»....

Події революції 1905—1907 рр. в Наддніпрянській Україні та розгортання національно-культурних процесів

9 Клас

У січні 1905 р. царські війська розстріляли мирну маніфестацію в Петербурзі. Це сколихнуло всю імперію. У Наддніпрянській Україні страйкували робітники підприємств Катеринослава, Харкова, Києва, Миколаєва. В Одесі кинуто заклик «Геть самодержавство!». Політичні гасла висунули й учасники революційних подій в інших містах. Та головними вимогами страйкарів залишалися економічні. У січні лише в Катеринославському гірничопромисловому районі страйкувало 100 тис. осіб. У лютому в Україні відбулося 105 страйків, що охопили 70 тис. осіб. Урядові війська та поліція придушували страйки. Українське село також охопили революційні події. Упродовж січня-березня сталося 80 селянських виступів, які супроводжувалися захопленням фуражу в поміщицьких маєтках. Свої вимоги висувала демократична частина української інтелігенції та студентства. Так, учасники мітингу в Харкові 17 січня 1905 р. виступали з вимогою скликати Установчі збори, закликали до загального страйку в державних установах, навчальних закладах і на підприємствах. Близько 700 студентів університету і політехнічного інституту в Києві вирішили сформувати озброєний академічний легіон і приєднатися до робітників, які страйкували. Студенти Катеринославського вищого гірничого училища на знак протесту проти кривавої розправи в Петербурзі припинили заняття й оголосили траур за загиблими....

Навігація