Войти
Закрыть

Відродження української православної церкви

8 Клас

Укладення Берестейської унії дуже ослабило православну церкву. Рішення православного Берестейського собору були проігноровані польським королем. Тоді це означало, що церква поставлена поза законом. Укладення унії надзвичайно ослабило верхівку православ’я. До унії перейшли Київський митрополит і більшість єпископів. Українське православ’я підпирали лише три «стовпи»: два єпископи — львівський Гедеон Балабан, перемишльський — Михайло Копистенський — і «некоронований король Русі» князь В.-К. Острозький з Острозькою академією. Після їхньої смерті та перетворення Острозької академії на єзуїтську колегію єдиним «стовпом православ’я» залишився львівський єпископ Єремія Тисаровський. Він був останній, хто мав право висвячувати священиків для релігійних громад. Після його смерті польський король міг оголосити, що православна церква припинила своє існування. Історичне джерело Настрої, які переживали віруючі у зв’язку з переслідуваннями православної церкви, дуже образно передав у творі «Тренос» Мелетій Смотрицький. Устами автора православна церква проголошує: «Горе мені, злиденній, ой леле, нещасній, звідусіль у добрах моїх обідраній, ой леле, на ганьбу тіла мого перед світом із шат роздягненій! Біда мені, незносними ладунками обтяженій! Руки в оковах, ярмо на шиї, пута на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою двосічний, вода під ногами глибока, огонь з боків невгасимий, звідусіль переслідування. Біда в містах і в селах, біда в полях і дібровах, біда в горах і в земних безоднях. Немає жодного місця спокійного ані житла безпечного. День у болістях і ранах, ніч у стогнанні й зітханні. Улітку спека до млості, узимку мороз до смерті: бо ж гола-голісінька й аж на смерть гнана буваю. Колись гарна та багата, тепер споганіла й убога. Колись королева, усьому світові люба, тепер усіма зневажена й опечалена. Приступіть до мене, усі живі, усі народи, усі жителі землі! Послухайте голосіння мого...»...
0 Переглянути

Практичне заняття 2. Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

8 Клас

Запорозьке військо поділялося на: піхоту, кінноту й артилерію. Ударну силу козацького війська становила піхота. Неперевершену славу козаки здобули саме як піхотинці. Бойового успіху піхота досягала або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-гарматного вогню. Козаки шикувалися в три шеренги. Стріляла прицільно тільки перша шеренга, друга передавала зброю, заряджену третьою шеренгою. До речі, у Європі до Тридцятилітньої війни включно стрільці вважалися допоміжними частинами, які шикувалися в 4-6 шеренг. У козаків вогнепальна зброя застосовувалася як основна. Це були рушниці, аркебузи, мушкети, гаківниці, яничарки тощо. Козаки були дуже влучними стрільцями. Один з європейських послів А. Віміна розповідав: «Мені траплялося бачити, як вони кулею гасили свічку, відсікаючи нагар так, наче це зроблено за допомогою щипців». Водночас козаки влучно стріляли й з луків, прикриваючи мушкетерів, поки ті перезаряджали зброю. У ближньому бою насамперед кіннотники застосовували пістолі-бандольєти, списи, шаблі, кинджали, ножі, келепи (бойові молотки). Козацьке військо бездоганно володіло саперною справою. Козаки вміли швидко та якісно будувати міцні земляні укріплення під час бою. Сучасник Ш. Старовольський стверджував, що козаки обов’язково брали у похід сокири, лопати й усе потрібне, щоб насипати вали. За потреби навіть кіннотники могли спішитися й за чверть години побудувати в лісі засіки й великий табір, до якого не могла доступитися чисельніша ворожа кіннота. З огляду на чисельну перевагу ворога володіння саперною справою було питанням життя чи смерті....
0 Переглянути

Гетьман Петро Конашевич-Cагайдачний

8 Клас

Майбутній легендарний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (р. н. невід. — 1622) народився в с. Кульчицях (тепер село Самбірського р-ну Львівської обл.) у сім’ї православного шляхтича. Вищу освіту здобув у Острозькій академії. Завершивши навчання, пішов на Запорозьку Січ. Умілий і хоробрий воїн, П. Конашевич-Сагайдачний швидко посів одне з чільних місць у козацькій верхівці: протягом 1616-1622 рр. його чотири рази обирали гетьманом Війська Запорозького. Він уперше створив дисципліновану козацьку армію, а розбудований ним флот досягнув кількох сотень чайок; проявив себе чудовим полководцем на морі. Усі найвизначніші походи протягом 1610-1620 рр. відбулися під його керівництвом. Петро Сагайдачний виявив себе і як талановитий дипломат. Він проводив незалежну від Польщі політику проти Туреччини й Криму. Водночас був союзником короля в боротьбі з Туреччиною та Московією. Жодного разу не дозволив усім вороже налаштованим сусідам Війська Запорозького об’єднатися й знищити козацьку республіку. Щоб зміцнити й реформувати козацтво в регулярну армію, захистити його й українські інтереси перед королівським двором, гетьману не раз доводилося заспокоювати козацьку стихію. Уміло використовуючи потребу поляків у сильному козацькому війську, П. Сагайдачний домігся збільшення його реєстру до 40 тис. осіб. У 1618 р. Військо Запорозьке ввійшло до антитурецької Ліги християнської міліції1, членами якої стали німецький імператор, королі Іспанії, Англії, Франції та Польщі. Гетьман установив дипломатичні зв’язки з Московією, Грузією та Іраном....
0 Переглянути

Кримське ханство. Доба героїчних морських походів козаків

8 Клас

Кримське ханство виникло внаслідок посилення боротьби за владу в Золотій Орді. 1449 р., скориставшись послабленням центральної влади, володар Кримського улусу Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним володарем. Окрім Кримського півострова, держава включала степові території Північного Причорномор’я між нижніми течіями Дніпра та Дону, де кочували ногайські орди, а також території Прикубання та Північного Кавказу, населені ногайцями, черкесами й абхазами. До територій Кримського ханства не належали землі князівства Феодоро на південному заході Криму, а також землі Генуезької республіки, що знаходилися на південному узбережжі Криму, м. Керч (Черкіо) з кримським узбережжям Керченської протоки та землі навколо гирла Дону (Азов з околицями). 1475 р. вони перейшли у володіння Османської імперії як провінція з центром у м. Кафі (Кефе). Степовою державою правив рід Гіреїв, який походив від одного з онуків Чингісхана. Економічною основою ханства була міжнародна торгівля, яка здійснювалася через м. Салхат — першу столицю Криму й генуезькі порти Судак і Кафу. Через них велася торгівля невільниками, зерном, рибою, хутром, сіллю, шкірою й предметами розкоші. Основою внутрішньополітичної стабільності стало налагодження механізму успадкування влади. Престол переходив до старшого в ханському роді. Законність престолонаслідування утверджувалася курултаєм — з’їздом кримської знаті. До справ управління долучалися: калга-хан — перший заступник хана (цю посаду займали тільки брати хана); нураддин-хан — другий заступник хана (цю посаду могли обіймати й сини хана). Релігійна влада зосереджувалася в руках муфтія. Поступово право вибору кандидата на ханство перейшло від курултаю до повноважень турецьких султанів, васалами яких кримські хани визнавали себе з 1478 р. Васальна залежність виявлялася переважно в обов’язках кримчан брати участь у воєнних походах султана. При цьому хани самостійно укладали союзи та приймали рішення про воєнні походи в Східній Європі....
0 Переглянути

Церковне життя наприкінці ХVI — у першій половині ХVІI ст.

8 Клас

Українське православ’я другої половини XVI ст. перебувало в глибокому занепаді. Він був зумовлений кількома причинами. По-перше, православна церква втратила підтримку, на яку вона завжди опиралася в Київській і Литовській державах. З боку ж польського уряду православ’я зазнавало дедалі більше утисків. По-друге, православна українська церква не могла сподіватися й на підтримку історичного центру православ’я — Константинополя. Завойований турками-мусульманами, він не міг більше бути взірцем, дієвим заступником для українських православних. Тим часом славу Константинополя наполегливо перебирала на себе Московська митрополія. У 1589 р. її митрополит домігся титулу патріарха Московського та всієї Русі. Формулювання «всієї Русі» дуже чітко свідчило про зажерливі наміри Московського царства щодо України, її церкви та народу. По-третє, серед православного духовенства тоді постійно скорочувалося число людей морально чистих, освічених, щиро відданих святій справі служіння Богу та громаді. Найбільш згубно на священиків впливало право монарха призначати єпископів, як тоді казали, «подавати хліби духовні». Отже, усі десять православних єпископів були повністю залежні від влади Речі Посполитої....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу І «Українські землі в XVI ст.»

8 Клас

На житті українських станів позначився перехід від натурального до товарного виробництва. Він посприяв запровадженню фільваркової системи, розвитку зернового, лісового господарства та тваринництва. Це, зрештою, призвело до повного закріпачення селян, насамперед на західноукраїнських землях і в центральних районах Правобережжя. Поступовий занепад Великого князівства Литовського спонукав до укладення Люблінської унії з Польським королівством та утворення нової держави — Речі Посполитої. Унія призвела до включення українських земель до складу Польського королівства. В Україні настало різке посилення національного, релігійного та соціального гноблення, вона опинилася перед загрозою національної катастрофи внаслідок окатоличення й полонізації української шляхти. Поширення в Україні європейських реформаційних і контрреформаційних рухів спричинило зародження українського національно-визвольного руху. Православні церковні громади рішуче стали на захист рідної культури, освіти й мови, піднімали громадський дух, сприяли формуванню патріотичних настроїв національного відродження. Виникнення за Дніпровими порогами міцної козацької організації з центром у Запорозькій Січі сприяло подальшому піднесенню національно-визвольного руху. Демократичні засади управління, участь козаків в управлінні спільними справами перетворили Запорозьку Січ на козацьку республіку, яка отримала міжнародне визнання....
0 Переглянути

Українські міста та розвиток мистецтва в ХVI ст.

8 Клас

XVI ст. яскраво позначилося на міській забудові й розвитку архітектури найвеличніших споруд українських міст. Розвиток архітектури й містобудування пов’язують насамперед із діяльністю європейських будівничих. Вони надавали мурованій архітектурі яскраво виражених ознак пізнього Ренесансу, здебільшого в його північноіталійському варіанті. З другої половини XVI ст. з’являються перші споруди нового, барокового, стилю. На відміну від митців ренесансного стилю, які ідеалізували людину, а світ убачали впорядкованим і гармонійним, митці епохи бароко сприймали людей та світ як постійно мінливі, динамічні, не до кінця зрозумілі, загадкові, суперечливі, здатні на самопожертву заради високих ідеалів і готові насолоджуватися життям, мистецтвом і природою. Твори бароко вражають пишною декоративністю, перебільшенням, надмірністю, прагненням захопити людину виром емоцій, потрясти її уяву. Для барокового стилю характерні урочистість, пишність, динамічність, просторовий розмах, контрастність. Першим будівничим італійського походження в Україні був майстер Петро з Риму. У 1543 р. він спорудив замок у м. Меджибожі та костьол в м. Бистриці. Італійцеві Джакомо Мадлено приписують авторство костьолу бернардинців в Ізяславі (Заславі) на Хмельниччині. Себастьяно Браччі будував Успенську церкву на Подолі в Києві. Октавіано Манчіні відбудовував київський Софійський собор. В Острозі працював архітектор Петро Сперендіо....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя ХVI ст.

8 Клас

XVI століття у вітчизняній культурі було яскравою й плідною епохою. Культурне життя ґрунтувалося на традиціях Київської держави, які у Великому князівстві Литовському підтримувалися. Вагому роль у розвитку культури відіграли усталення й пожвавлення господарського життя. Це сприяло зростанню потреб у творах мистецтва. На розвиток культури значний вплив справляло географічне положення України. Проживаючи на місці зустрічі трьох цивілізацій: західної християнської, східної християнської і мусульманської, українці мали можливість побачити свою відмінність від інших, а тому берегти власну культуру. Вони навчилися запозичувати все найкраще в інших народів, які проживали на теренах України: у поляків, німців, євреїв, вірменів, угорців, греків. У XV ст., коли під ударами Османської імперії занепали італійські колонії в Криму, частина генуезьких купців переселилася до Львова та Києва. Діти українських вельмож навчалися в університетах Польщі, Німеччини, Чехії та Італії. Завдяки цій взаємодії на українську культуру справили вплив західноєвропейські Відродження та Реформація. Розвиток української культури, особливо наприкінці століття, тісно пов’язаний із швидким, навіть лавиноподібним зростанням національної самосвідомості українського народу. Утворення Речі Посполитої в 1569 р., з одного боку, об’єднало майже всі українські землі в єдиних державних кордонах, а з іншого — поставило український народ у найважчі політичні, економічні та релігійні умови....
0 Переглянути

Церковне життя в Україні XVI ст. Особливості реформаційного та контрреформаційного рухів

8 Клас

Україна завжди була складовою європейської цивілізації. Це яскраво проявилося в її релігійному житті XVI ст. У той час чимало європейських країн охопив реформаційний рух за перегляд засад віри та діяльності католицької церкви. Учасники руху виступали за створення незалежних від Риму національних церков, перекладу священних книг і ведення церковних відправ рідною мовою. Вимагали здешевлення й спрощення церковних обрядів, які б не ускладнювали спілкування людини з Богом. Цей рух призвів до утворення нової течії в християнстві — протестантизму. Із середини XVI ст. ідеї Реформації та протестантизму в Україні швидко поширили шляхетська та магнатська молодь, яка навчалася в європейських університетах, європейські ремісники, митці, учителі й лікарі, котрі поселялися в містах, у маєтках шляхти. Найвпливовішою серед протестантських церков в Україні була кальвіністська. Свою віру в Бога кальвіністи пов’язували насамперед з Богом Отцем, заперечували ікони та всю зовнішню обрядовість, засуджували війни, смертну кару як гріховне посягання на образ Божий — людину. Протестантизм в Україні не став масовим. Селяни зберігали вірність батьківській, православній церкві, а протестантську називали панською церквою. Незважаючи на це, Реформація справила значний вплив на розвиток української культури. Її ідеї пробудили православне духовенство. Воно замислилося над необхідністю оновлення своєї церкви. Православні діячі взялися за створення й друкування богословських творів. Вони почали використовувати в богослужінні переклади Святого Письма живою народною мовою. Наслідком духовних зусиль священиків стало зародження нової української літературної мови....
0 Переглянути

Практичне заняття 1. Повсякденне життя представників основних верств суспільства

8 Клас

Повсякденне життя — це життя з його щоденними справами, трудовою діяльністю, різноманітними успіхами й проблемами, зустрічами та розмовами, побутом і відпочинком. Повсякденне життя в мікросвіті — у сім’ї, у власному будинку, у колі друзів. Іншою складовою є життя в макросвіті. Тут людина вступає в складні стосунки із соціальними верствами, підприємствами, урядом, церквою, навчальними закладами. Загалом повсякденна — тема надзвичайно широка. «Одним листом й. к. м.... благоволив підтвердити їм право магдебурзьке, що мають вони... між собою судитися й радитися, а старости володимирські й інші урядовці в те їхнє магдебурзьке право вступатися не повинні й не мають права перебирати з них на себе право судити їх... Крім цього, його пресвітла милість, отець наш, велів їм приходячих вільних людей у місті тамтешньому осаджувати. А другим листом й. к. м. ...благоволив їм дати й дозволити таке в Володимирі помірне1: з кожної маци2 по пенязю, а мостове3 з гостя4 — від воза по півгроша брати. І ці пенязі на оборону міста віддавати їм велів... І те магдебурзьке право ми підтверджуємо цим нашим привілеєм...» 2. Прочитайте уривок із «Статутів на волоки» 1557 р. й визначте ті умови роботи селянина на панщині, які відображає джерело. Дайте відповіді на запитання. • Чому в документі не згадується про умови оплати праці селянина? • Чи звільняло селянина покарання за невиконання панщини від відробітків у господарстві феодала? • Чи звільняла селянина від панщини хвороба? Як селянин міг уникнути покарання за невихід на панщину через хворобу? • Поміркуйте, чому поміщики вимагали від селян відробітків і не погоджувалися на відкуплення грішми пропущених днів панщини. • Чому поміщики-католики не примушували селян-православних працювати в день православного Великодня?...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 212 213 214 215 216 217 218 219 220 ... 370
Назад

Навігація