|
У 6-му класі ви дізналися, що слов’яни - предки 15 сучасних європейських народів, у тому числі й українського. Їх поселення займали широку смугу на межі Лісу та Лісостепу Південно-Східної Європи, осередком якої була сучасна територія України та територія Центральної та Північної Польщі. Саме звідти в середині 5 ст. слов’яни рушили на землі Східної Римської імперії. Так почалося Велике розселення слов’ян, про яке автор історії готів Йордан (6 ст.) сповіщав: «Тепер слов’яни бушують повсюди...». Велике розселення слов'ян відбулося в Європі в другій половині 5-7 ст. під час Великого переселення народів, коли слов'янські племена з'явилися в Подунав'ї, на півдні у глибинних районах Балканського півострова; на заході дійшли до Ельби та Балтійського узбережжя; на північному сході заселили верхів'я Дону й Волги. Велике розселення слов’ян започаткувало поділ слов’ян на етнічні групи, з яких згодом постали сучасні слов’янські народи. Усіх слов’ян поділяють на три гілки: західну, східну й південну. Українці разом із білорусами й росіянами належать до східної гілки слов’янських народів. Їхні території розпросторилися від Карпат до Волги. Віддавна живучи племенами, слов’яни час від часу об’єднувалися в значно більші спілки - племінні об’єднання, або союзи племен. Назви східнослов’янських племінних союзів зберіг літопис «Повість минулих літ». Так, на території України у 8-9 ст., коли розселення слов’ян завершилося, існувало сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці та сіверяни. Звертаємо вашу увагу, що поряд із назвою волиняни літописець уживає ще дві - дуліби та бужани. Усі три назви стосуються одного племінного союзу, при цьому дуліби - найдавніша назва, а дві інші виникли згодом....
|
