Войти
Закрыть

Практичне заняття № 8 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

«...діти виховувалися в більшості у багатодітних сім’ях, вчилися жити дружньо, спільно працювати й відпочивати... Також українська сім’я XIX століття складалася з декількох поколінь, ...а в дітей, насамперед, виховували повагу до старших. ...Велику увагу приділяли трудовому вихованню, постійному залученню дітей до фізичної праці... Сім’я трималася на авторитеті батьків, насамперед, чоловіка. Головною вихователькою дітей ...була мати». № 2 Етнографи про лемківські селянські сім’ї. Юрій Гошко, Роман Хмелик, Микола Мушинка (етнографи): «В... (селянській) сім’ї другої половини XIX — початку XX ст. чоловік був господарем і організатором виробництва, а жінка його помічником. Усі прибутки від господарства отримував голова сім’ї і повертав їх на потреби всього господарства. Жінка окремо мала свій прибуток за яйця, кури, сало, масло і полотно. Його вона використовувала на купівлю мила, стрічок, ... гасу (для освітлення гасовими лампами) тощо... Чоловіки і сини найбільше часу були зайняті у рільництві, а жінки і доньки — у хатній роботі». «...при першому купанні хлопця після хрещення вмочували у воду молоток, сокиру, пилку, леміш від плуга, батіг, а дівчини — веретено, ...голку з ниткою, ножиці, шматок мила. Одне з найперших і найосновніших занять пяти-шестирічних хлопчиків і дівчаток — це пастушення. В такому віці переважно пасли гусей біля села. Від 7-10 років пасли худобу та допомагали в господарстві. Різницю в трудовому вихованні дівчаток і хлопчиків можна зауважити після семи років. Семирічна дівчинка вже допомагала мамі прибирати в хаті. У вісім-дев ять років починала прясти, вишивати, у 10 років — ткати. Восьмирічний хлопець пас коней, в 11-15 років ходив з батьком за плугом, з 15 років — косив, рубав дрова. ...Діти збирали гриби і ягоди в такій кількості, що їх вистачало не тільки для потреб сім’ї, а й на продаж»....
0 Переглянути

Живопис. Архітектура. Міський та сільський простір

9 Клас

У живописі середини XIX ст. продовжував зберігати свої позиції романтизм. Представником романтичної лінії у малярстві був Іван Айвазовський, який створив всесвітньо відоме полотно «Дев’ятий вал». Упродовж останніх десятиліть XIX — початку XX ст. розвивалися два провідних стилі епохи — реалізм і модерн. Типовим для художників-реалістів було зображення буденного життя, побуту народу. З-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет. Сільський побут, пейзаж, звичаї провінції відображені у художніх полотнах Архипа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; Миколи Пимоненка «Святочне ворожіння»; Кирияка Костанді «В люди». Серію пейзажів створив Іван Труш, зокрема «Дніпро біля Києва». Художник написав також галерею портретів сучасників — відомих діячів української культури. Майстер історичних та побутових сюжетів — Ілля Рєпін — є автором картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Наприкінці ХІХ — на початку XX ст. поширився модерн. Поєднання естетики модерну з національними живописними традиціями започаткувало український стиль у живописі модерну. Його засновником вважають художника Федора Кричевського («Наречена»). У творчості Сергія Васильківського пейзажний живопис органічно поєднувався з історичними сюжетами доби козацтва, зокрема у картині «Козаки в степу», або з побутовими сюжетами, як у картині «Чумацький Ромоданівський шлях»....
0 Переглянути

Особливості розвитку культурного життя. Література. Преса. Театр. Музика

9 Клас

процесами в культурному житті українського суспільства. На розвиток культури негативно впливали територіальна роз’єднаність українських земель та політика імперських урядів, спрямована на асиміляцію українців. Позитивним чинником її розвитку стала діяльність національно свідомої інтелігенції, яка сприяла поширенню освіти і культурних набутків серед населення. Значною була роль українських меценатів, які виділяли кошти на відкриття шкіл, утримання закладів культури, матеріальну підтримку письменників, художників, композиторів. Знаним меценатом цього періоду був суддя, дворянин козацько-старшинського походження Богдан Ханенко. Важливим здобутком XIX ст. став національний рух української інтелігенції — як наддніпрянської, так і західноукраїнської, — який не дозволив імперським кордонам розділити український народ, а навпаки — посприяв об’єднанню і українців, і їхньої культури від закарпатських долин до басейну Сіверського Донця. Змінювали українську культуру також економічні та суспільно-політичні події і явища: індустріалізація, урбанізація, урядові реформи, формування нової соціальної структури населення. Суттєво впливали на українське культурницьке життя західноєвропейські філософські течії та мистецькі напрямки. В другій половині XIX ст., поряд із романтизмом, поширився реалізм. Митці, які дотримувалися ідей реалізму, намагались у своїх творах правдиво відтворювати дійсність в її типових рисах. Модернізм набув популярності від межі XIX і XX століть. Модерністи зображували дійсність як час абсурду і хаосу, особливо цікавилися внутрішніми переживаннями людини, її світоглядом. Українська культура розвивалася в руслі західноєвропейських та світових тенденцій....
0 Переглянути

Освіта і наука на українських землях другої половини ХІХ — початку XX ст.

9 Клас

Модернізаційні процеси, що охопили усі сторони життя суспільства, неоднозначно вплинули на українські землі. Промисловий переворот і науково-технічна революція сприяли розвитку економіки та поступовому підвищенню рівня життя суспільства. Ліквідація кріпацтва і розвиток ринкових відносин формували новий тип особистості, котра опиралася на власні сили. Кожен тепер мав право купувати чи продавати землю, нерухомість та інші товари, займатися підприємництвом, процвітати або бідувати залежно від своїх зусиль і можливостей та обставин, в яких випадало жити й працювати. З іншого боку, національно свідомі українці становили меншість серед буржуазії і робітників — нових соціальних груп. Буржуазія, зацікавлена в створенні сприятливих умов для підприємницької діяльності, була налаштована більш на співпрацю з імперською владою, ніж на відстоювання національних інтересів. Робітники, які на той час жили і працювали в надто складних умовах, головними проблемами вважали не національні, а соціальні; головним ворогом — не стільки імперську владу, скільки ненависну їм буржуазію. Проте помітною активністю вирізнялась українська інтелігенція, яка становила основу українських політичних партій....
0 Переглянути

Практичне заняття № 7 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

«Усім гарантується повна свобода віросповідання і совісті. ...громадянські та політичні права не залежать від віросповідання... Будь-яка церква чи релігійна асоціація, визнана законом, має право відправляти богослужіння спільно і публічно». № 2 Дослідник про греко-католицьку церкву. Сергій Єкельчик (українсько-канадський історик): «Позаяк місцевого українського дворянства (в Західній Україні) не існувало, а світська інтелігенція була нечисленною, український рух у Галичині очолило духовенство. На відміну від православ’я, що об’єднувало в Російській імперії росіян і українців, греко-католицька віра вказувала на відмінність між українцями та їхніми сусідами поляками... Важливо, що греко-католицькі священики, як і православні, могли створювати сім’ї, що забезпечували відтворення української церковної касти». «... (греко-католицьке духовенство) вже у 50-х рр. XIX століття створювало церковні братства — нащадки традиційних розсадників української культури. У братствах гуртувалися селяни та міщани, а в містах — найсвідоміші елементи з ремісничих та урядничих станів. ...Братства ...подекуди мали свої запомогові каси і прагнули бути виразниками національної та суспільної ідеї, на той час іще відносно слабкої. ...Братства послідовно виступали за знищення пияцтва, яке міцно укорінилося як «засіб визискування селянських мас корчмарями»....
0 Переглянути

Радикалізація українського руху на початку XX ст. Діяльність УГКЦ

9 Клас

На зламі XIX—XX ст. серед діячів національного руху Галичини утвердилося переконання, що досягти позитивних результатів можливо завдяки радикалізації суспільних настроїв, тобто піднесенню національно-політичної свідомості населення. Сприятливим ґрунтом для такої діяльності було незадовільне економічне та суспільно-політичне становище українців у краї. Крім того, українські політичні партії та громадські організації використовували різноманітні форми роботи з українським населенням: розповсюдження тематичної літератури, пропагандистські виступи тощо. Першою успішною масовою акцією українського руху в Галичині став сільськогосподарський страйк 1902 року. В ньому взяли участь близько 200 000 селян у селах усієї східної частини Галичини. Під час виступів селяни за активної участі українських політичних і громадських діячів створювали страйкові комітети, які складали спільні вимоги селян до землевласників, встановлювали зв’язки між селами. Вони виявили надзвичайну стійкість, і землевласники змушені були піти на поступки. Дедалі гострішими були страйки робітників. Найчастіше вони закінчувалися повною або частковою перемогою робітників. Подекуди страйкарі виголошували і політичні гасла, як от вимогу про автономію Східної Галичини, проводили демонстрації. Водночас суспільне життя активізували Народні віча, розгортання кооперативного, молодіжного, культурно-освітнього рухів. Посиленню політичної активності населення сприяли боротьба за парламентську реформу та діяльність українських депутатів у австрійському парламенті й Галицькому сеймі. Таким чином, західні українці завдяки широкій громадсько-політичній і культурно-освітній роботі становили свідому та соціально активну національну спільноту, метою якої було самостійне політичне життя. Водночас радикалізація українського національного руху загострила стосунки з польським населенням краю, які, втім, не виходили за конституційні межі....
0 Переглянути

Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях початку XX ст.

9 Клас

Наприкінці XIX — на початку XX ст. лідером національного руху стало нове покоління інтелігенції, значна частина якого здобула світські професії. 1899 р. у Львові створили Українську національно-демократичну партію (УНДП), яка проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей — автономію Східної Галичини як окремого коронного краю у складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» зробили УНДП найвпливовішою партією Галичини. Значно меншу роль відігравала Українська соціал-демократична партія, позаяк пропагувала непопулярний у Галичині марксизм. Щоденну роботу з підвищення освітнього рівня населення і залучення його до національного руху здійснювали численні громадські, культурно-освітні та господарські товариства. Активною була робота «Просвіт». У 1913 р. в Галичині уже налічувалося 2649 читалень, які робили доступною літературу про історію України, досвід інших народів у суспільних і господарських справах. На початку XX ст. новинкою часу стали молодіжні спортивні організації, які в Західній Україні мали виразне національне спрямування. Серед зачинателів руху був Іван Боберський. Він став одним з керівників товариства «Сокіл», заснованого 1894 р. за чеським зразком. «Соколи» найбільше приділяли увагу гімнастиці, протипожежній безпеці й туризму. У...
0 Переглянути

Економічне становище західноукраїнських земель на початку XX століття

9 Клас

Сільське господарство було основою економіки Західної України, у ньому працювало 90% зайнятого населення. Попри зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і використання сучасних агротехнічних прийомів, із минулого століття у спадок перейшли проблеми, які влада не змогла розв’язати. Зберігалося малоземелля, зростала чисельність безземельних селян; незважаючи на трудову еміграцію, не зникло аграрне перенаселення. Водночас зростала соціальна активність селянства, передовсім у кооперації. Продовжували розвиватися різноманітні її форми, виникли великі кооперативні об’єднання, зокрема Крайовий кредитовий союз, який налічував 889 членів, Український крайовий ревізійний союз у Львові, котрий об’єднував 180 тис. кооператорів. Масовою організацією стало товариство «Сільський господар», до якого належали 1,5 тис. гуртків у селах. Чільне місце в економічному житті займало страхове товариство «Дністер», засноване у 1892 р. На Буковині кооперативні товариства об’єднувалися довкола «Селянської каси», створеної на початку XX століття. Усього в Галичині у 1913 р. діяло 1,3 тис. українських кооперативів, на Буковині — 200 і кілька — на Закарпатті. Кооперація покращила становище багатьох українських селян. Іншою формою протидії важкому економічному становищу стала еміграція. Позаяк держава була неспроможною забезпечити українських селян вільними землями, бо таких земель практично не мала, то й не чинила перешкод переселенню за кордон. Отож українці у пошуках роботи виїздили переважно на Американський континент, зокрема до США, Південної Америки, Канади. За перше десятиріччя XX ст. туди емігрувало близько 300 тис. осіб з Галичини і Буковини, 40 тис. — із Закарпаття. Обжившись на нових землях, вони намагалися зберегти національні традиції....
0 Переглянути

Практичне заняття № 6 (9 клас Бурнейко)

9 Клас

«...нині весь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». ...(Наша) мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії...». № 4 Нарис програми Революційної української партії (запропонував київський комітет — Вільна Громада РУП для 2-го партійного з’їзду), 1903 р. (витяг): «Позаяк самодержавний уряд, що панує в Росії, є в самій істоті ворогом пролетаріату і стоїть на перешкоді вільному розвою суспільних сил всіх народів Росії, Революційна українська партія ставить своєю найближчою задачею цілковите знищення царату в спілці з революційними партіями всіх народів російської держави; заміну його федеративною республікою з поділом держави відповідно історичній і національній різниці земель з повною автономією кожної області... автономія безперечно являється етапним пунктом шляху до самостійної України»....
0 Переглянути

Столипінська аграрна реформа. Суспільно-політичне життя у 1907—1914 рр.

9 Клас

Революція 1905—1907 рр. підштовхнула російський уряд до чергової аграрної реформи. Оскільки ініціатором та організатором реформи був голова Ради Міністрів Петро Столипін, її називають Столипінською. Реформуючи сільське господарство, уряд прагнув підвищити його ефективність, утворити прошарок заможних селян як опору влади на селі та розв’язати проблему аграрного перенаселення. Розпочали реформу указом від 9 листопада 1906 р. і завершили законами 14 червня 1910 р. та 29 травня 1911 року. Вона надавала кожному селянинові право вийти з общини і закріпити у власність за собою землю, отже, руйнувала селянську общину. Селянин міг отримати з общинних угідь відруб — цільну ділянку землі, що переходила з колективної (общинної) у приватну власність, та утворити хутір — відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до нього землею. Власникам землі було дозволено її вільно продавати та купувати. Натомість ліси, сіножаті тощо залишались у спільному користуванні. Реформа скасовувала викупні платежі. Уряд заохочував переселення селян на малообжиті землі Далекого Сходу, Сибіру, Середньої Азії. Проведенню реформи мав сприяти утворений Селянський банк. В Україні реформа мала певний успіх, позаяк для українців було звичним прагнення до індивідуального господарювання і приватної власності. Відтак збільшилася чисельність заможних господарств фермерського типу, які використовували передову агрокультуру. Зросли валовий збір зернових і товарність сільського господарства. Однак зберігалося велике поміщицьке землеволодіння, хоча його перерозподіл уряд заохочував шляхом купівлі-продажу за посередництвом Селянського банку. Погана організація процесу переселення призвела до того, що майже половина переселенців з України повернулися назад. Прискорилося розорення малоземельних селян. Зросла соціальна напруга на селі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 256 257 258 259 260 261 262 263 264 ... 370
Назад

Навігація