Войти
Закрыть

Русь-Україна в період правління Володимира Мономаха та Мстислава Великого

7 Клас

Володимира називали Мономахом за родовим ім'ям матері. Існує також легенда, що візантійський імператор Константин IV Мономах надіслав йому символи царської влади — барми і корону, так звану шапку Мономаха, якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді шапка Мономаха була виготовлена самаркандськими майстрами наприкінці XIII або на початку XIV ст. і дарована монгольським ханом московським князям як символ своєї зверхності. Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став князем київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив до 1094 р. Одночасно він у складі родинного дуумвірату батька та сина впродовж 15 років брав участь в управлінні Руссю-Україною. За час свого правління Володимир близько 100 разів їздив із Чернігова до Києва, щоб спільно з батьком вирішувати політичні питання Русі-України. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава. Володимир також не претендував на київський престол. Історики вважають, що, поступаючись чернігівським і київським уділами, Володимир керувався повагою до законів, установлених його дідом Ярославом Мудрим, і небажанням повертатися до міжкнязівських чвар....

Русь-Україна у 1054—1113 рр.

7 Клас

Заповіт Ярослава Мудрого. Ярослав Мудрий помер у 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми нащадками й спробував цьому запобігти. Князь склав заповіт відповідно до тогочасних європейських традицій, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді, а також установив нову систему успадкування князівських земель. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип влади найстаршого в роді для збереження неділимості всього майна. Територія Русі-України поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава мали князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Саркофаг був виготовлений із білого мармуру та привезений, імовірно, із Візантії. Останки Ярослава Мудрого, що зберігалися в ньому, втрачено. Припускають, що їх вивезли з українських земель у роки Другої світової війни. За задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським. Його старший син Ізяслав отримав великокнязівський престол, Київську й Новгородську землі, Святослав — Чернігівську землю, Білу Вежу і Тмуторокань (сучасна Тамань), Всеволод — Переяславську та Ростово-Суздальську землі, Ігор — Волинську землю, В’ячеслав — Смоленську землю, онук Ярослава Мудрого Ростислав — «червенські міста» і Галицьку землю....

Культура Русі-України

7 Клас

Виникнення східнослов'янської писемності та розвиток української мови. Школи. Поява власної писемності мала надзвичайно важливе значення для розвитку східнослов’янської спільноти. Збереглися повідомлення про те, що східні слов’яни мали власну писемність, або «руські письмена». Зокрема, у творі «Сказання про письмена» болгарського письменника Чорноризця Храбра (IX—X ст.) згадується, що до прийняття християнства слов’яни користувалися для письма власними «чертами і резами». Після запровадження християнства в Русі-Україні поширилася винайдена учнями братів-просвітителів Кирила і Мефодія абетка — кирилиця. Вона стала однією з двох абеток староцерковнослов’янської (або старослов’янської) мови, яка витіснила з ужитку давнішу живу народну мову. Кирилиця — одна з найдавніших систем письма (абеток) слов'ян. Названа на честь творця слов'янської писемності просвітителя Кирила. Разом зі своїм братом він створив першу слов'янську абетку (глаголицю), яку пізніше його учні вдосконалили та назвали кирилицею. Вона стала основою сучасних систем писемності в деяких країнах Євразії. Зараз нею як національною абеткою користуються близько 252 млн осіб....

Суспільний і політичний устрій та господарське життя Русі-України

7 Клас

Політичний устрій. За князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого Русь-Україна за формою правління стала централізованою монархією та однією з європейських середньовічних імперій. У цей час монархія в Русі-Україні існувала як одноосібна влада великого київського князя. Лише деякий час після міжусобної війни між синами Володимира князь Ярослав правив державою спільно зі своїм братом Мстиславом. Великий князь київський у цей час уже став повноправним правителем країни, а не першим серед інших князів, як раніше. Удільні князі, нащадки колишніх східнослов’янських племінних князів, були васалами Києва. Князь був головним носієм державної влади, представником інтересів Русі-України на міжнародній арені. Відносини з іншими державами були його винятковим правом. Князь зосереджував у своїх руках законодавчо-судову, виконавчу й військову владу. Він установлював правові норми, що регулювали різні питання суспільного життя. Ви вже знаєте про «Устав земляний» Володимира Великого і «Руську правду» Ярослава Мудрого. Військову підтримку діяльності князя забезпечувала дружина, що перебувала у васальній залежності від нього. При князі існувала князівська рада, до складу якої входили бояри, старші дружинники, представники вищого духовенства. Із радою князь обговорював найважливіші питання державного життя: оголошення війни, укладання мирних угод і династичних шлюбів, ухвалення нових правових норм, вирішення важливих судових справ тощо. Зокрема, за повідомленням Нестора Літописця, напередодні прийняття християнства князь Володимир скликав раду для обговорення питання вибору нової віри....

Русь-Україна за правління князя Ярослава Мудрого

7 Клас

Боротьба синів Володимира за великокнязівську владу. Утвердження Ярослава в Києві. Після смерті в 1015 р. князя Володимира владу в Києві захопив його пасинок Святополк Ярополкович, скориставшись відсутністю Бориса, якого, за літописом, більше любили кияни. Між нащадками Володимира Святославом, Мстиславом, Борисом, Глібом і Святополком спалахнула жорстока міжусобна війна за великокнязівську владу. У боротьбі нащадків Володимира за владу загинули Борис, Гліб і Святослав. Літописець стверджує, що братів убили за наказом Святополка. Однак у деяких західноєвропейських хроніках схилялися до думки, що ініціатором цього міг бути Ярослав, який княжив тоді в Новгороді. Він виступив проти Святополка, що захопив владу в Києві. Ярослава підтримували новгородці й варяги, а Святополка — печеніги. Князь Ярослав (983 (987) — 1054) — син Володимира Святославича. Був посаджений батьком намісником спочатку в Ростов, а потім у Новгород. Після смерті Володимира, перемігши у війні з братами, став київським князем. Проте до 1036 р. правив Руссю-Україною разом із братом Мстиславом. Князь Ярослав увійшов в історію Русі-України як правитель, що докладав багато зусиль для її зміцнення, захисту кордонів, розвитку господарства й розширення зв'язків з іншими державами. Помер у Києві й похований у Софійському соборі....

Русь-Україна за Володимира Великого

7 Клас

Міжусобна війна Рюриковичів. Початок правління князя Володимира. Після смерті князя Святослава між представниками династії Рюриковичів почалася боротьба за владу. Сини Святослава Олег і Володимир не хотіли визнавати свого старшого брата Ярополка (972—978 рр.) новим великим князем київським. У свою чергу, Ярополк вирішив приборкати братів і розпочав із ними міжусобну війну. У 977 р. він вирушив із військом у Деревлянську землю, щоб відібрати її в Олега. Олег програв битву зі своїм старшим братом і загинув. Приєднавши Деревлянську землю, Ярополк того ж року захопив Новгород і вигнав звідти Володимира, який утік до Швеції. Проте згодом Володимир повернувся із сильною варязькою дружиною та рушив на Київ. Унаслідок нетривалої війни між братами Ярополк був убитий варягами. Великим князем київським став Володимир Святославич. Міжусобна війна (міжусобиця) — незлагода, розбрат, боротьба за владу між суспільними групами або окремими особами в державі. «Устав земляний» — збірник норм усного звичаєвого права, нібито (за повідомленням Нестора Літописця) прийнятий київським князем Володимиром....

Суспільно-політичний устрій і господарське життя Русі-України

7 Клас

Система управління і склад населення Русі-України. За формою правління Русь-Україну IX—X ст. чимало дослідників визначають насамперед як патримоніальну (від латин. — спадковий) монархію та спадкову власність великого київського князя. Останній керував нею, спираючись на свою дружину. Вона була не лише військом князя. Старші дружинники ставали радниками великого князя київського, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд на місцях і збирали данину. Із «Повісті минулих літ» дослідники отримали багато інформації про панівні верстви населення Русі-України в цей період. Зокрема, розповідаючи про похід Олега на Константинополь у 907 р. та умови русько-візантійської угоди 911 р., літописець повідомляє, що, крім великого князя київського, існували князі та «світлі бояри». Більшість істориків дотримуються думки, що це були місцеві східнослов’янські племінні князі й вожді, яких підкорили київські князі. «Повість минулих літ» про боротьбу князя Олега з візантійцями У рік 907. Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві... і зажадав Олег давати щорічну данину на руські городи — спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, на Переяславль, і на Полоцьк, і на Ростов, і на Любеч, і на інші городи, — бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі (залежні від Олега)....

Русь-Україна за князювання Ольги та Святослава

7 Клас

Княгиня Ольга та її внутрішня політика. Коли загинув князь Ігор, його єдиний відомий із літопису син Святослав був ще дитиною, і тому київський престол у 945 р. посіла дружина Ігоря княгиня Ольга. Вона правила Руссю-Україною до 964 р., коли передала владу своєму змужнілому синові. Своє правління Ольга розпочала з придушення повстання деревлян і помсти вбивцям свого чоловіка, князя Ігоря. У ті далекі часи кривава помста була звичним явищем. Не помститися винуватцям у загибелі своїх близьких вважалося ганьбою. Описані в літописі чотири помсти княгині Ольги фактично спричинили знищення деревлянського племінного княжіння. Княгиню Ольгу (близько 910 — 969) літописець називав «мудрішою за всіх людей», характеризував як вродливу, розумну, енергійну жінку й водночас далекоглядну та досить жорстоку правительку. Де й коли народилася майбутня київська княгиня, невідомо. Її ім'я є слов'янізованою ужіночненою формою скандинавського імені Гельгі. Літопис повідомляє лише про те, що «привели Ігореві дружину із Пскова на ім'я Ольга». Вважають, що вона була не лише дружиною князя, а і його помічницею у справах. За відсутності Ігоря вона брала на себе всі турботи з управління державою. Повстання деревлян гостро поставило питання реформи системи державного управління в Русі-Україні. Ольга впорядкувала систему збирання данини. Було окреслено землі, із яких через певні проміжки часу стягувалася данина. Установлювалися «уроки» — розміри данини й «оброки», які мали виконувати підлеглі в розмірах, що не позбавляли їх засобів до існування. Запровадженням «уставів» було, імовірно, упорядковано адміністративні й судові дії на місцях княжих дружинників. Улаштовувалися також «становища» — місця зберігання данини й княжі «погости» — осередки центральної влади. За князівською скарбницею закріплювалися «ловища» — землі, багаті на хутрового звіра, що забезпечувало державу постійним прибутком....

Русь-Україна за перших князів

7 Клас

Київське князівство Аскольда. На основі племінного княжіння полян у Середньому Подніпров’ї близько середини IX ст. сформувалося Київське князівство. За своєю територією воно було досить невеликим та охоплювало переважно полянські землі навколо Києва. У літописі воно згадувалося як «Руська земля», а його правителями називали князів Аскольда та Діра. Їх вважали представниками династії Києвичів, що походила від легендарного Кия. Князь Аскольд відомий воєнними походами проти Візантії у 860, 866 та 874 рр. Жахливим для візантійців став світанок 18 червня 860 р., коли вони побачили 200 подій (човнів) князя Аскольда під стінами Константинополя (у Русі-Україні це місто називали Царгород). Руські воїни взяли місто в облогу, і візантійський імператор був змушений погодитися на укладення з ними угоди й сплату данини. Так уперше Київське князівство заявило про себе, розгорнуло боротьбу за першість на Чорному морі та перетворення його на «Руське море». Із князем Аскольдом пов’язана також перша спроба хрещення Русі-України. За повідомленнями візантійських авторів, у 60-х рр. IX ст. він хрестився сам із частиною своєї дружини та спробував охрестити своїх підданих після повернення додому. Існує думка, що це викликало невдоволення язичницької знаті, і вона почала готувати змову, щоб усунути Аскольда від влади....

Східні слов'яни у V—IX ст.

7 Клас

Велике розселення слов'ян. На завершальному етапі Великого переселення народів головними учасниками цього процесу стали слов’янські племена антів і склавинів. Від V ст. розпочалося Велике розселення слов’ян. За однією із досить поширених версій, із межиріччя Дніпра й Вісли ці племена рушили до Подунав’я. Звідти анти і склавини здійснювали регулярні напади на Константинополь і візантійські володіння на Балканах. Ці події отримали назву Балканських походів. Після перших успішних походів слов’яни поступово залишалися за Дунаєм, а до кінця VII ст. майже повністю оволоділи Балканським півостровом. Плем'я — об'єднання людей, що мали спільне походження, мову, віру та звичаї. Велике розселення слов'ян — розселення слов'янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст. Під час Великого розселення слов’ян одна їх частина залишилася на Балканському півострові, а інша рушила вгору за течією Дунаю та зайняла землі поряд з Ельбою (Лабою). Там вона зустрілася ще з одним переселенським потоком слов’янських племен, який прямував із межиріччя Вісли та Одера (Одри) на захід. На межі VI—VII ст. слов’яни також активно просувалися на північ і північний схід, заселяючи землі, що належали балтським та угро-фінським племенам....

Навігація