Войти
Закрыть

Нащадки короля Данила. «Молодші» Романовичі

7 Клас

Королівство Русі після упокоения його засновника — Данила Романовича — не перестало існувати. Держава залишилася цілісною, її очільником став молодший брат Данила Василько Романович, потім — син короля Лев Данилович. Він ділив владу з братами Шварном і Мстиславом. Король Данило утверджував європейські погляди, що, зрештою, визначило доленосний вибір України. Його нащадки не змінили напрямку і надалі підтримували тісні контакти із Заходом, хоча деколи, залежно від ситуацій, орієнтувалися на Північ та Схід. Князь Шварн Данилович успадкував від батька столицю — Холм. Він був одружений із донькою литовського князя Міндовга, сестрою литовського князя Войшелка, першого відомого тамтешнього правителя, який прийняв православну віру. Той, хоч і знався на військовому мистецтві, присвятив себе молитві та монастирським стінам. Він склав заповіт, за яким князь Шварн успадковував владу після його смерті. Отже, молодий Данилович перетворився б на потужного середньовічного володаря. Проти цього виступило чимало родичів, зокрема брата побоювався Лев. Він намагався домовитися з Войшелком, аби той змінив заповіт. На зустрічі в місті Володимирі, яку організував Василько Романович, сталася трагедія. Литовський володар укотре відмовився передати Литву іншому, і Лев Данилович у шаленстві убив його. Тобто князь Шварн все одно отримав чималі володіння. Тамтешнє населення у XIII столітті ставилося до християнства з презирством, тому «чужий» керманич не впорався з поганською знаттю і, напевно, близько 1269 року загинув. Великий проект об’єднання королівства Русі та Литовського князівства завершився невдало....
0 Переглянути

Данило Романович. Король Русі

7 Клас

Особливе місце в українській історії належить князю Данилові Романовичу, який не тільки продовжив справу батька, а й отримав королівську корону. Однак такий успіх дався дорогою ціною. Усе життя він боровся і, незважаючи на перешкоди, простував до мети. Завдяки вродженій сміливості, військовій вправності, дипломатичним здібностям та політичному хисту Данило долав неприятелів. Коли зазнавав невдач, міць духу не дозволяла йому складати руки. Княжич, як уважають, народився 11 грудня 1201 р. Його рід походив від Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха та Мстислава Великого. Не менший уплив мав батько — «самодержець усієї Русі» Роман Мстиславович. Його дружина Єфросинія-Анна, донька візантійського імператора, здобула першокласні натоді освіту й виховання. У 1203 р. у подружжя народився другий син — Василько. Він став вірним помічником і соратником Данила, допомагав йому в битвах та управлінських справах. Проте коли Роман Мстиславович загинув, сім’ї довелося несолодко. Княгиня Єфросинія-Анна стала на захист синів, але її сил, як і у вірних волинських бояр, виявилося замало. Вона сподівалася на допомогу угорського короля Андрія II, і той не відмовив. Малий Данило майже п’ять років прожив в Угорщині, де виховувався при монаршому дворі разом із майбутнім королем Белою IV. Ще змалку оволодів угорською мовою, окрім того, опанував польську і, можливо, німецьку. До того ж старший Романович бачив, як живуть за кордоном, запам’ятовував корисний досвід і потім упроваджував запозичення у своїх володіннях....
0 Переглянути

Роман Мстиславович. Воїн, дипломат і реформатор

7 Клас

Наприкінці XII століття засяяла слава волинських князів, серед яких особливо виділявся діяльний та рішучий Роман Мстиславович (хресне ім’я Борис). Він — син волинського і великого князя київського Мстислава Ізяславовича (правнука Володимира Мономаха) і княгині Агнеси (доньки польського князя Болеслава III). Ще мав трьох братів — Святослава, Всеволода і Володимира. Про дитинство хлопчини відомо мало. Ймовірно, він жив на Волині. Однак через усобиці, які тоді охопили Русь, йому доводилося за волею батька переховуватися в Польщі, а згодом, можливо, і в Німеччині. Проте тривалі мандрівки розшили кругозір молодого княжича. Він пильно спостерігав і набирався досвіду, який знадобився йому в подальшому. Дорослішати довелося дуже швидко. У 1168 році новгородці закликали княжича до себе. За традицією, тамтешні бояри управляли багатими землями самостійно, а князь лише відігравав роль військового очільника. Батько Мстислав учинив правильно, відправивши юнака на Північ. Він не лише торував для сина шлях у політику, а й отримував вірного союзника, на якого міг розраховувати за потреби. З другого боку, новгородці, якби волинянин їм не подобався, могли запросити будь-кого іншого. Відомо, що Роман прибув до міста на Великдень, 14 квітня 1168 року. За ним — найвірніші бояри....
0 Переглянути

Володимир Глібович. «І за ним вся Україна премного потужила»

7 Клас

Життєвий шлях Володимира Глібовича відзначався майже безперервною участю у військових походах проти ворогів Русі — половців. Як писав видатний український історик Михайло Грушевський, переяславського князя можна вважати справжнім «спеціалістом у половецьких війнах». Справді, він був відважним воїном, тому його повсякдення повнилося неприємностями. Оскільки помер молодим, літописці про нього оповідали рідко. Саме «завдяки» тій сумній події, його ім’я вкоренилося в пам’яті нащадків назавжди. Зокрема, посмертна похвала князеві вмістила першу згадку про Україну, що породило бурхливі дискусії про походження назви твоєї країни. Проте всьому свій час! Князь Володимир Глібович народився в місті Переяслав у 1157 році. При хрещенні отримав ім’я Єпіфаній. Був правнуком Володимира Мономаха. Уже в 1169 році отримав Переяславщину (йому тоді виповнювалося 12 років). Відсутність досвіду в політичних інтригах одразу втягнула підлітка в усобиці, що роздирали Руську державу. Зокрема, він підтримав володимиро-суздальських претендентів у домаганнях київського престолу. Їхній союз скріпили династичним шлюбом: Володимир Глібович узяв за дружину північну княжну Забаву. Щоправда, сімейного щастя в подружжя не склалося — наскільки відомо, у них не було дітей. У 1179 році переяславський правитель продемонстрував свої лідерські якості. На його вотчину несподівано напали половці. Відчайдушно боронячись, він надсилав звістки до київського і чернігівського родичів, аби ті прийшли на допомогу. Коли руське військо зібралося в похід, половці налякалися та повтікали. Слава про молодого переможця вперше прокотилася Руссю! Правлячи прикордонними землями, він іще неодноразово долав настирливців....
0 Переглянути

Ігор Святославович. За ким плакала Ярославна

7 Клас

У сузір’ї славетних князів особливе місце належить героєві руського епосу, який навіки вкарбував своє ім’я в історію та літературу України. Новгород-сіверський (із 1178 року) та чернігівський (із 1198 року) князь Ігор Святославович брав участь у багатьох кровопролитних битвах, головна з яких закінчилася для нього вкрай несприятливо. Однак це не похитнуло мужності молодого правителя, який сьогодні відомий як захисник українських земель та вправний воїн. Князь Ігор одружився з донькою одного з найавторитетніших тогочасних володарів Ярослава Осмомисла — Єфросинією. (Тому «Ярославна» — це не ім’я, як ти, очевидно, думаєш. Це по батькові.) їхній шлюб уклали, насамперед, із політичного розрахунку. Але юна галичанка виявилася напрочуд вродливою та кмітливою дівчиною. Юнак щиро покохав її. Протягом десяти років вона перебувала з чоловіком у місті Новгород-Сіверський, де народила йому п’ятьох синів і доньку. Життєпис Ігоря Святославовича відображає багатовікову суперечку Русі зі Степом. Опісля перемоги, здобутої військом Ярослава Мудрого над печенізькими ордами біля Киева, бажаний спокій так і не настав. Незабаром на східних рубежах з’явилися куди загрозливіші сусіди — половці. Вони, витіснивши рештки побитих печенігів, не зупинилися, а швидко рухалися рівнинами Передкавказзя, Приазов’я і Північного Причорномор’я. Степові простори, що їх зуміли відвоювати ці грізні воїни, отримали назву Дешт-і-Кипчак, що в перекладі означає «половецьке поле». Їхня армія — легка кіннота, яка хитрувала та маневрувала в битвах. Уперше вона досягла Русі після смерті Ярослава Мудрого, розбила дружину його сина Всеволода Ярославовича та розорила Переяславщину. Відтоді походи кочовиків на руські терени відбувалися постійно....
0 Переглянути

Ярослав Осмомисл. Галицький володар європейського штибу

7 Клас

Нащадки Ярослава Мудрого вплинули на державотворення у віддалених окраїнах Русі. Наприкінці XI століття троє братів Ростиславовичів — Рюрик, Василько і Володар — посіли престоли відповідно в городах Перемишль, Теребовля та Звенигород. Підлеглі їм землі належали волинському князю, який розпочав із самозванцями тривалу війну. Проте городяни й бояри підтримали братів, бо ті походили зі славетного роду, тому мали право князювати. Прикарпаття славилося соляними джерелами, з яких добували та виварювали надзвичайно потрібний у Середньовіччі продукт, адже завдяки солінню їжа довше зберігалася. Торгівля сіллю забезпечувала статки боярам, заразом робила їх упливовими. Саме тому край багатів, чим вабив нащадків великих князів київських. Галицьке князівство утворилося дещо пізніше. На початку 1140 років Володимирко Володаревич, правнук Ярослава Мудрого, об’єднав володіння довкола Галича і зробив місто столицею. Вона невпинно розросталася, розвивалися ремесла, комерція. Князь Володимирко особисто опікувався підданими. Однак «золотою добою» Галичини прийнято вважати період правління Ярослава Володимирковича Осмомисла. Кмітливий та сміливий, він перебував на галицькому престолі чверть століття, ставши одним із наймогутніших і найшанованіших у руському суспільстві. Він — справжній лідер, якого народ поважав за справедливість. Над усіма іншими містами Ярослав зумів піднести Галич. Із величезною пошаною писали про нього літописи. Його оспівав невідомий автор «Слова про похід Ігорів»:...
0 Переглянути

Мстислав Великий. Ефективний менеджер роздробленої Русі

7 Клас

Княжі сини, які починали свою «управлінську» діяльність у Новгороді, а потім посідали батьківський стіл у Києві, зазвичай досягали значних успіхів. Тобі вже відомо, що в північному городі «набиралися» досвіду, проходили своєрідну «практику» Володимир Святославович (той, що його згодом назвали Великим), Ярослав Володимирович (відомий за прізвиськом «Мудрий»). Такий же шлях до київського престолу пройшов старший син Володимира Мономаха Мстислав. Про його вагому роль у державі свідчить той факт, що нащадки також іменували його Великим. Період 1125-1132 років, коли Мстислав Великий правив, загалом не позначився якимись бурхливими подіями чи катаклізмами. Начебто нічого цікавого не відбувалося. Та все ж заглянемо в минуле... У лютому 1076 року в дружини Володимира Мономаха Гіти, доньки останнього англосаксонського короля Гаральда II Годвінсона, народився первісток. Документально встановлено, що надали йому аж три імені: Феодор (християнське), Мстислав (за слов’янською традицією), Гаральд (в європейських документах, очевидно, на честь діда). Князював почергово у трьох містах — Новгороді, Білгороді та Києві. До слова, батько уповноважував сина верховодити від свого імені в Новгороді аж двічі. Перший «новгородський» досвід хлопчина здобув ще до одруження — від 1088 до 1094 років. Скільки ж це років виповнилося йому, коли покинув вітцівські хороми в городі Переяслав та вирушив у північні краї? У якому класі навчаються його ровесники сьогодні? Так, дорослішали в ті часи рано....
0 Переглянути

Володимир Мономах. Онук двох імператорів

7 Клас

Князі Ярославовичі втримали спадщину, хоча мирилися не так, як би того бажав їхній батько. Серед тодішньої еліти утвердилася думка, що об’єднати державу, яка почала дробитися, здатен сильний володар. Таким правителем на початку XII століття став Володимир Мономах, син руського князя Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси. Доля зробила його особливим, тому що був онуком відразу двох імператорів: руського Ярослава Мудрого та ромейського Костянтина IX Мономаха. Таким чином поєдналися в його особі царгородські розважливість і далекоглядність та київські мужність і гарт. Із юності княжич звик мандрувати. Як то водилося на Русі, він змінював столиці, правив у містах Смоленськ, Чернігів і Переяслав. Одружився з Гітою, представницею англосаксонської королівської родини. Її батько загинув у битві поблизу міста Гастінгс у 1066 році. Родичі забрали дівчину до Швеції, звідки вона потрапила в Русь. Хоча про її спадок не йшлося, шлюб дарував її чоловікові добрі зв’язки в Європі. Після того як Всеволод Ярославович став великим київським князем, він перевів сина поближче до себе — у Чернігів. На півтора десятка років утвердилася їхня спільна влада. Син Володимир слухався батька, допомагав у складній боротьбі проти конкурентів та половців. Не забував і про освіту — читав книжки, глибоко вивчав премудрості християнства, зокрема ідеї любові та моралі. Тогочасним русам запам’ятався як розумний володар, вправний організатор і рішучий лідер. Коли в 1093 році помер Всеволод, кияни сподівалися, що саме Володимир очолить князівство. Однак цього не сталося! Владу успадковували таким химерним способом, що першість належала наступникам старшого Ярославовича — Ізяслава. Тому Володимир Всеволодович вирішив не починати усобиць і добровільно відмовився від претензій на стольний город. Коли ж менш «виховані» родичі посунули його з Чернігова, осів у Переяславщині, де заслужив славу оборонця Русі від половців....
0 Переглянути

Князі Ярославовичі. Руський тріумвірат

7 Клас

Русь у XI столітті перебувала на вершині слави. Великий князь київський Ярослав Мудрий, «тесть Європи», породичався з багатьма правлячими сімействами. Його володіння видавалися безкраїми, особливо якщо порівнювати зі скромними клаптиками інших європейських монархів. Однак на старості років впливовий «імператор» відчув, що потрібно подбати про цілісність держави, і доручив її синам. Перед смертю він заповів братам жити в злагоді і закріпив за ними удільні князівства. У Києві посадив Ізяслава Ярославовича (1054-1078), Чернігів віддав Святославу Ярославовичу (1054-1076), а Переяслав — Всеволоду Ярославовичу (1054-1093). Діти спочатку дотримувалися батьківського наказу, мирилися, разом боролися з неприятелями. Угамовували молодших, яким призначили менш важливі уділи. Силою війська підперли руську могутність, повеліваючи боярами та воєводами. Так утворився «тріумвірат» Ярославовичів — узгоджене правління трьох синів Ярослава Мудрого. Діючи спільно, вони доповнили «Руську правду» своїми зауваженнями, уклавши «Правду Ярославовичів». Її статті захищали чиновників — за посягання на них встановлювалися надзвичайно великі штрафи. Водночас уводилося також покарання за вбивство «холопа» чи «смерда» — «людини, яка працює». «Правда...» також...
0 Переглянути

Мстислав Хоробрий. Творець української Равенни

7 Клас

Тобі відомо з попередньої оповіді, що до 1036 року в руській державі існував дуумвірат. Князь Ярослав правив не один, а ділив владу із братом Мстиславом тмутороканським. Хто ж він, цей Мстислав, який увібрав дідові гени? Князь Мстислав — другий із десяти синів Володимира Великого. У ході розподілу йому дісталося віддалене від Русі князівство Тмуторокань — на теренах нинішніх Керченського й Таманського півостровів. Молодий і рішучий, відважний і безкомпромісний, як Святослав, він увійшов в історію під прізвиськом Хоробрий. Як ти гадаєш, чому? Усе правильно. Він збройно розширював володіння. Воював, але лицарської честі не втрачав. Тому й любили його дружинники. Чернець Нестор у літописі розповідав, що 1022 року Мстислав виступив із військом у похід проти касогів (імовірних предків сучасних черкесів — народів Росії, Близького Сходу, Балкан та ін.). Коли обидва воєводи постали один проти одного, касозький князь Редедя сказав: «Для чого ми будемо губити дружини один одному? Станемо на герць, і якщо ти мене здолаєш, то візьмеш і моє майно, і мою дружину, і мою землю....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 155 156 157 158 159 160 161 162 163 ... 370
Назад

Навігація