Опис кабана для дітей
Кабан дикий опис на українській мові допоможе написати твір про те як виглядає і які особливості має тварина. Кабан опис тварини можна доповнити цікавими фактами.
Кабан опис для дітей
Грізна і сильна тварина – кабан, є предком домашніх свиней. За історичними даними вважається, що першою твариною, яку приручила людина, стала собака, а другою – дика свиня.
В Україні кабани зустрічаються у Карпатах (до висоти 1 800 м), у лісовій і лісостеповій смугах.
У цих тварин потужне тіло, яке покрите жорсткою і густою щетиною. Колір шерсті кабана може бути чорним, рудо-бурим, сріблясто-сірим або піщаним. У самців є довгі верхні і нижні гострі ікла, які стирчать з рота. Удар такою «зброєю» може коштувати життя, навіть людині і будь-якому хижаку.
Дикий кабан – велика тварина, його тіло досягає довжини 125-175 см, а вага – 150-300 кг. Морда витягнута в довге рило, що закінчується п’ятачком. Вуха у нього довгі і широкі, ноги сильні. Очі невеликі.
На вигляд спокійний кабан, в момент небезпеки покаже всю свою лютість.
Тварина є відмінним плавцем. Він може долати великі відстані вплав. Також кабан швидко бігає. А завдяки своїм копитам, він може ходити по болотистій місцевості, не грузнучи в ній.
Як і домашні свині, кабан любить «грязьові ванни». Йому подобається купатися в ямах, наповнених водою і брудом. Таким чином, він рятується від спеки і безлічі комах, з його густої щетини.
Коли наближається зимовий сезон, у тварини з’являється підшерстя з жирком. Це необхідна умова для захисту від морозів. Але якщо снігу багато, то кабанам доводиться нелегко. Пересуватися по заметах складно, знаходити під снігом корм, теж завдання не легке.
Кабани всеїдні. Їжею їм служать: жолуді, бульби рослин, корінці, горіхи, груші, яблука, насіння, черви, дрібні хребетні і комахи.
Можуть кабани прийти на обід і до людського житла. На полях він може поїсти картоплю, буряк, ріпу.
Тримаються кабани невеликими групами. Дім тварини – невелике лігво, застелене мохом, гілками і травою.
Самиця народжує від 4 до 8 поросят, які лежать, притулившись один до одного, так вони зігріваються. На спинках у них світлі смужки. Коли поросята підростають, то вони бігають за мамою, вчаться рити землю і добувати собі їжу.
Автор твору – Гнатюк Юлія (J-G)
