Опис картини Рекуненко "Мелодія дощу"

Що зображено на картині Рекуненка “Мелодія дощу”? Опис картини “Мелодія дощу” можна написати за поданим варіантом.

Опис картини В. Рекуненка “Мелодія дощу”

Чесно кажучи, я не дуже люблю описи і частенько пропускаю їх в художній літературі. Тому, коли я отримала завдання описати картину В. Рекуненка “Мелодія дощу”, я не надто зраділа. Але, побачивши цю картину, я не змогла відвести від неї очей. Вона просто захопила мене, тому я охоче поділюсь своїми враженнями і думками.

Перше, що впадає в очі – це усміхнене личко дівчинки. Її напівзакриті очі говорять про те, що дівчинка над чимось задумалась, а легка приємна посмішка доводить, що роздуми ці приємні і якоюсь мірою безтурботні, як і сама дівчинка. Прикметною є її зачіска – два хвостики, які яскраво описують її як мрійливу і наївну дівчинку. Її плечі огорнуті великими рукавами пишного плаття, яке застилає собою всю нижню частину картини. В ніжному нахилі її голівки і тонких обрисах рук чітко видніється турбота про те, що вона накрила своїм платтячком. Жовті троянди, над якими власне і схилилась дівчинка, видно повністю заволоділи її увагою. Вона смакує їх аромат, який розлився в повітрі. Терпкий, п’янкий, але такий ніжний! Він туманить голову і змушує поринати в солодкаві мрійливі сни.

Здається, що мрійлива дівчинка сидить на фортепіано. І це справді так. Вона огортає його своїм пишним синім пляттям і всотує в себе всю його музику, насолоджується його мелодіями. Позаду дівчинки на фортепіано видніється місто з жовтавим мерехтінням ліхтарів, каретами й архітектурним мистецтвом – будинком в старовинному стилі.

Картина поглинає… Не одразу виникають запитання хто ця дівчинка і чому вона сидить на фортепіано. Її синє плаття каламутить думки. Лиш трохи згодом розумію, що ця тендітна мрійлива дівчинка з ласкавою посмішкою – це ніжний вечірний весняний дощик, який неочікувано застав мешканців невеликого містечка десь у дев’ятнадцятому столітті. І від цього я захоплююся нею ще більше, ще сильніше! Я мрію, щоб вона прийшла і до мене, накрила своїм синім платтям вулиці мого міста, коли я повертатимусь зі школи додому. Я вірю: вона прийде. І я з сумлінням слухатиму, як вона гратиме мені на фортепіано…