|
Кримські татари (історична самоназва — киримли), як і українці, є корінним народом нашої держави. Цей народ сформувався в Криму як нащадок багатьох етносів, що в різний час проживали на цих землях, — таврів, скитів, сарматів, аланів, хозарів, печенігів, половців, русинів, італійців та ін. Кримськотатарська мова належить до тюркської групи (разом з турецькою, казахською, башкирською, узбецькою, туркменською та ін.), у писемності використовувалась арабська графіка. Переважна більшість кримських татар за віросповіданням — мусульмани. Його столицею був Бахчисарай. Ця доба стала періодом розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися, — ханський палац у Бахчисараї. Бурхливо розвивалося красне письменство. Особливо т. зв. палацова, або «диванна», література — тобто аристократична. Її меценатами (а нерідко і творцями) були хани. Цікавий факт: із 48 кримських ханів понад 30 були істориками, поетами й композиторами. Певно, жодна європейська монархія не може похвалитися подібним феноменом. У мові «диванної» поезії переважала книжна — перська й арабська — лексика. Паралельно народнорозмовною мовою був створений багатий фольклор — народні пісні, легенди, прислів'я, приказки, загадки, а також героїчний епос — «Богатир Чора», «Син сліпого» та ін. Серед видатних давніх кримських поетів — Махмуд Киримли (друга пол. ХІІ — поч. ХІІІ ст.), хан Гази ІІ Ґерай (1551-1607), Джан-Мухаммед-ефенді (XVII ст.) та ін....
|