Войти
Закрыть

Кримськотатарська народна казка «Золоте яблуко»

5 Клас , Література українська та зарубіжна 5 клас Яценко, Пахаренко 2022 (частина 1)

 

Кримськотатарська народна казка

Ти вже знаєш, що територія України є Батьківщиною не тільки українців, але й інших народів, зокрема кримських татар (киримлян), караїмів, кримчаків. Різні народи мають свої мови, традиції й культуру. Але всіх об’єднують спільні цінності — любов до Батьківщини, пошанування родинних зв’язків, звичаї гостинності й толерантності. Переконайся в цьому, ознайомившись із кримськотатарською народною казкою «Золоте яблуко».

Золоте яблуко

(Скорочено)

Жив колись давно падишах1, якого Бог обдарував трьома синами. Був цей правитель людиною сильною, войовничою і щороку боровся з кимось із сусідів. Ті, не знаючи, як угамувати свого войовничого сусіда, звернулися до Всевишнього і попросили, аби той послав на падишаха заспокоєння. Ніхто не знає — чи вплинули молитви сусідніх владарів, чи хвороба підкосила падишаха, — він осліп. Осліп і відразу перестав ходити на сусідів походами, повернув завойовані землі, вибачився перед сусідами і поклявся, що коли Бог допоможе йому позбутися сліпоти, він до останніх днів своїх житиме тихо й мирно.

1 Падишах — правитель.

К. Очередько, Т. Очередько. Обкладинка збірки «Кримськотатарські казки»

Одного разу до палацу прийшов пастух. Сказав, що хоче бачити падишаха. А коли підвели до падишаха, то він вклонився, дістав із саквів2 саджанець і передав до рук сліпого:

— Славний падишаху! Це деревце має чарівну силу, і плоди його можуть зцілити найзнедоленіших.

2 Сакви — дві з’єднані одним полотнищем торби, які перекидають через плече або через спину коня чи осла.

Падишах звелів посадити деревце в царському саду та берегти його як зіницю ока.

Минуло сім років, і на деревці з’явилося перше яблуко. З кожним днем наливалося воно соком. І не простим, а золотим. У той день, коли садівник мав зірвати яблуко і віднести його падишаху, воно зникло...

Кожного наступного року падишах готувався скуштувати золоте яблуко, випробувати його цілющу силу, але щоразу невидимий злодій прихитрявся напередодні зробити свою чорну справу.

Якось восени, коли яблуко ось-ось повинно було дозріти, падишах покликав старшого сина і наказав йому:

— Тільки тобі я можу довірити оберігати золоте яблуко.

Озброївся старший син і ввечері пішов вартувати. Всю ніч сидів під яблунею не заплющуючи очей, та варто було на світанку на якусь мить задрімати, як яблуко зникло.

Наступного року падишах довірив охороняти яблуко середульшому сину. Той не тільки добре озброївся, а й обніс яблуньку високою колючою загорожею. Але й вона не допомогла. Варто було на мить задрімати — яблуко зникло!

На третій рік прийшов до падишаха найменший син і попросив довірити йому оберігати яблуко, але батько відмовив йому:

— Цього разу я поставлю надійних охоронців, і якщо вони не спіймають злодія — накажу відрубати їм голови! Найменший син так образився на батька, що з очей у нього покотилися сльози. Пожалів його батько і погодився:

— Гаразд, дозволяю тобі спробувати щастя... Настав час найменшому синові йти на варту. Зарядив він рушницю, нагострив шаблю і прийшов у сад. До ранку ходив довкола дерева і, коли почали злипатися очі, провів пальцем по гострому лезу шаблі — сон як рукою зняло. Аж раптом над деревом з’явилась невелика хмарка, з якої висунулася рука й потяглася до золотого яблука, схопила його... Царевич прицілився і натиснув на гачок рушниці. Рука зникла, а хмарка почала віддалятися. Царевич помітив, як з хмарки падають на землю краплинки крові... Скочив він на коня і помчав услід за хмаркою.

Наказав султан старшим синам відшукати найменшого. Старші сини помітили в саду слід крові і спрямували своїх коней туди, куди він вів. Наздогнали вони найменшого брата і продовжили шлях разом з ним.

Кривавий слід привів братів до глибокої криниці, з якої піднімалося гаряче повітря. Старші брати відмовилися спуститися в криницю, а спустили туди найменшого. На дні криниці він помітив лаз і сміливо пішов уперед.

Ішов він, ішов і зупинився біля кованих залізом дверей. Штовхнув плечем — двері відчинились, і він опинився у світлій кімнаті, де сиділа красива дівчина і ткала килим.

— Де той чоловік, який украв золоте яблуко? — запитав він.

— Не знаю, — відповіла дівчина. — Може, середня сестра знає. Середня сестра послала принца до сестри найменшої. Увійшов принц до третьої кімнати, бачить — на килимі дівчина незвичайної краси грається золотим яблуком.

— Як ви сюди потрапили? — здивувалася дівчина. — Це володіння триголового змія. Він нещодавно повернувся пораненим. Ідіть геть звідси! Якщо він вас побачить, розірве на сорок частин! Він викрав нас, трьох сестер, і ми тепер ніколи більше не побачимо сонця.

— Я вб’ю його! — сказав юнак і вийняв з піхов гостру шаблю...

— Рятуйтесь, поки не пізно! — почала благати його дівчина. — Щоб його вбити, треба знати, де він ховає свою смерть.

Поміркуй!

• Які «магічні числа» трапляються у казці «Золоте яблуко»?

• Кому зі своїх синів найбільше довіряє падишах?

• Що тобі стало відомо з казки про побут, звичаї та традиції кримськотатарського народу?

Навчив царевич дівчину, як можна вивідати у змія його секрет. Прийшла дівчина в печеру і почала гірко плакати. Змій прокинувся і запитує:

— Чому ти так гірко плачеш?

— О повелителю! Приснився мені страшний сон, ніби семиголовий змій убив вас, а нас, усіх трьох, забрав до себе. Мені дуже страшно за ваше життя.

— Не бійся, не вб’є мене семиголовий змій. Я свою смерть з собою не ношу. Ніхто не знає, що вона лежить в глибині печери, на дні золотої шкатулки, у залізній скрині... Тільки ти одна знаєш тепер мою таємницю...

Дівчина розповіла усе юнакові, заховала його в скриню і, коли змій полетів на полювання, вони разом кинулися в печеру, туди, де стояла кована скриня. Не встиг царевич відкрити й золоту шкатулку, як до печери залетів триголовий змій. Юнак роздавив у кулаці голубине яйце, котре знайшов у шкатулці. Змій ойкнув і впав набік, лише кінчик хвоста з золотистою китичкою волосся продовжував підмітати підлогу печери. Царевич відрізав китичку і сховав до кишені.

Довго чекали старші брати біля криниці найменшого. І коли вже втратили всяку надію, помітили, як заворушився кінець вірьовки. Зраділи брати, потягли і витягли старшу з сестер. За нею — середню, потім молодшу, а коли черга дійшла до найменшого брата, вони, пошепотівшись, кинули аркана в криницю.

Забув царевич лік дням і ночам, блукаючи численними залами підземного палацу, поки не потрапив до кімнати, в якій стояла залізна клітка, а в клітці сидів у неволі могутній орел. Юнак визволив птаха з неволі, допоміг йому дістатись до криниці і, прив’язавши до лапи кінець аркана, підштовхнув угору, до світла.

Виліз царевич з криниці, відв’язав і відпустив орла в небо. Повернувся юнак у рідне місто, поселився на околиці в коваля, найнявшись до нього в помічники.

Якось на майдані він почув гучний голос палацового оповісника:

— Жителі нашої чудової столиці! Слухайте і не кажіть, що ви не чули! За нашим давнім звичаєм, старший син падишаха оголошує свої права на прекрасну пері1, з якою він хоче одружитись. Якщо хтось з вас претендує на її руку, приходьте в п’ятницю на майдан і позмагайтеся з царевичем у стрільбі з лука!

1 Пері — дівчина.

Довго не міг заснути помічник коваля, все думав, як йому покарати старшого брата. Згадав про китичку. Дістав її з кишені, потримав у руках, висмикнув волосину... і раптом перед ним з’явився дідок заввишки з вершок:

— Що побажає син змія?

— Дай мені чорного коня, одяг, який не проб’є стріла, і лук з тупою стрілою...

У п’ятницю зібралося багато людей. Старший брат царевича вивів прекрасну пері на східці палацу, й оповісник, озирнувши юрбу поглядом, запитав, чи є бажаючі позмагатися з царевичем? Помічник коваля виїхав на чорному коні на майдан і прийняв виклик.

Першим стріляв старший брат. Стріла, випущена його рукою, влучила в груди меншого і застрягла в одязі. Менший брат натягнув свій лук — і тупа стріла з такою силою вдарила старшого, що той не втримався й упав до ніг нареченої. Менший брат сіпнув свого коня і помчав геть.

Через тиждень оповісник оголосив, що середній син падишаха вирішив одружитися й оголошує свої права на прекрасну пері...

У п’ятницю середній брат вивів на східці палацу середульшу з сестер, і, щойно пролунало оголошення оповісника, як на майдан виїхав юнак на білому коні та, поранивши тупою стрілою нареченого, помчав з майдану.

Минув ще тиждень. Цього разу оповісник оголосив, що син візира бажає одружитися з прекрасною пері і готовий позмагатися з будь-ким, хто прийме його виклик. Цього разу на майдан виїхав юнак на золотистому коні і після пострілу сина візира пустив у нього стрілу і вбив його.

Варта, котра заздалегідь оточила майдан, кинулась до юнака, але той направив коня до палацу і постав перед падишахом. Батько, почувши голос сина, обійняв його.

— Ти живий, синку? Брати сказали, що ти загинув у пазурах змія...

— Здрастуйте, тату! Я убив змія і визволив з полону трьох пречудових пері. Брати, вирішивши позбутися мене, залишили мене помирати в глибокій криниці. А сьогодні хотіли видати заміж дівчину, яку я покохав, завдяки якій я переміг триголового змія і приніс тобі золоте яблуко. З’їж його і ти впізнаватимеш нас не лише по голосу, а й в обличчя.

З’їв падишах золоте яблуко — і зір знову повернувся до нього. Він знову побачив блакитне небо над головою. Побачив та й каже:

— Незважаючи на негідний вчинок братів, ти здійснив подвиг і залишився живим. Я оголошую тебе своїм спадкоємцем, і твоє право — покарати братів чи помилувати їх.

— Ні, тату, вони твої сини і мої брати. Я прощаю їм провину, і, якщо ти дав мені таке право, я наказую: віднині у нашому царстві відмінити смертні вироки.

Так відповів батькові найменший син. А згодом у столиці султанату відбулися три весілля, і все місто зібралося на майдані, щоб привітати царевичів. А з дерева, котре щороку родило по одному яблуку, нинішня господиня дерева — дружина принца — зривала чарівний плід, розрізала його на вісім частин і давала їсти тим сліпим, які ніколи не бачили блакитного неба і яскравого сонця.

Поміркуй!

• Які емоції викликала в тебе казка «Золоте яблуко»?

• Хто із синів падишаха виявився найбільш сміливим і винахідливим?

• Як «віддячили» старші брати молодшому за його вчинок?

• Як помстився молодший брат?

• Чому можна повчитися у героїв/героїнь казки?

• До якого виду казок належить цей твір?

• Що спільного й відмінного між українською народною казкою «Яйце-райце» та кримськотатарською «Золоте яблуко»?

Літературознавчий клуб

Усна народна творчість кримських татар, як й інших народів, є культурним надбанням багатьох поколінь, відображає життєвий досвід, традиції народу.

У кримськотатарському фольклорі трапляються персонажі і сюжети, характерні для мусульманських народів, тому казка «Золоте яблуко» дещо нагадала казки збірки «Тисяча і одна ніч».

Поміркуй!

 Знайди приклади використання гіперболи в кримськотатарській казці «Золоте яблуко» та українській — «Яйце-райце». Поясни значення гіперболи в текстах.

Кримськотатарські казки (масаллар) можуть бути різних видів, однак особливо вражають своєю фантазією, незвичайними пригодами чарівні казки.

Найбільше випробувань у казці «Золоте яблуко» випадає на долю наймолодшого сина падишаха. Однак юнак виявляє неабияку сміливість та силу. Таке перебільшене змалювання сили або можливостей героїв/героїнь літературного твору називають гіперболою.

Літературознавчий словничок

Гіпербола — перебільшене змалювання сили або можливостей героїв/героїнь літературного твору.

У колі мистецтв

Казка «Золоте яблуко» захоплює не лише яскравими подіями та неймовірними пригодами. У читацькій уяві постають неймовірні сади, міста, палаци, де розгортаються події.

Зіскануй QR-код та здійсни віртуальну екскурсію до Ханського палацу в Бахчисараї, що в Криму. Цей палац почали будувати близько 500 років тому і працювали над ним понад два століття.

Поміркуй!

• Розглянь світлину із зображенням Бахчисарайського (Ханського) палацу. Чи відповідає цей палац тому уявленню про місце подій, які розгортаються у казці «Золоте яблуко». Свою думку обґрунтуй.

Бахчисарайський (Ханський) палац (АР Крим)

Бахчисарайський (Ханський) палац вражає своєю красою. У ньому втілено ідею уявлення про райський сад на землі. Навіть саме слово «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад».

Це пам’ятка історії та культури всесвітнього значення.

Мовна скарбничка

У казці «Золоте яблуко» прикметник «золоте» (золотий, золота, золоті) вживається не лише в заголовку. Зверни увагу, в яких реченнях та для позначення якості яких предметів використовується цей прикметник. Подумай, чому так часто цей прикметник трапляється в тексті казки.

Склади речення зі словом золотий, використовуючи його в прямому і переносному значеннях. У якому значенні, на твою думку, використано це слово в заголовку казки?

Читай і досліджуй!

Події у кримськотатарській казці розгортаються навколо яблука. Цікаво, що яблуко наділяли чудодійними властивостями й інші народи. У казках відображається світла природа яблука: безсмертя, здоров’я, краса, багатство. Із народних казок відомі молодильні яблука, які повертають молодість, допомагають позбутися хвороб. Яблуня із золотими плодами часто постає як дерево долі, можливості передбачити майбутнє.

Мабуть, тобі спала на думку казка про Білосніжку, яка скуштувала отруєне мачухою яблуко й впала, ніби мертва. Лише поцілунок прекрасного принца зміг повернути її до життя.

А які ще казки, де зустрічаються чарівні яблука, тобі доводилося читати? Підготуй розповідь про ці твори.

Підсумуй!

• Що тебе найбільше вразило у кримськотатарській народній казці «Золоте яблуко»?

• Чого тебе навчила ця казка?

• Які епізоди були складними для твого сприйняття?

• Що було найбільш цікавим, а що новим у цьому фольклорному творі?

• Оціни за допомогою смайлика, наскільки тобі вдалося опрацювати матеріал про кримськотатарську казку.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду