Войти
Закрыть

Сила — від рідної землі

5 Клас

Казки про славних богатирів — захисників рідної землі — народ розповідав завжди. І дуже часто в рисах цих героїв вгадується історична правда: напевно, деякі з казкових героїв справді колись тут жили. Та найважливіше в цих казках те, що вони розповідають нам про силу, яку дає героєві його рідна земля. «Сила твоя — від рідної землі: поки на землі лежатимеш, доти сила в тобі прибуватиме», — так говорять сивочолі діди, зціливши Іллю Муромця, й нагадують про його обов’язок боронити свій край. Із часів Русі-України — на глибині майже тисячі літ — збереглися героїчні оповіді про подвиги богатирів, які ще називали бувальщинами (билицями або билинами). Їх розповідали, виспівували кобзарі-лірники, що несли поміж людей славу лицарів-оборонців. Вони нагадували про закони честі, без яких жоден богатир не зможе стати справжнім героєм. Антін Лотоцький — відомий діяч українського визвольного руху, дитячий письменник, журналіст і видавець. Виріс у родині, де глибоко цінували історичну та духовну спадщину свого народу. Досліджуючи минувшину нашого краю, знаходив для дітей найцікавіші сторінки історії, створював літературні портрети відомих героїв. Як ти уже знаєш, народні перекази часто мають у собі багато фантастичного, казкового, але в основі своїй зберігають історичну правду....

Барви слова

5 Клас

Богдан-Ігор Антонич народився на Лемковині — в прекрасному закуточку України, який на той час перебував під окупацією чужої держави. Його батько був священником, і юний поет навчився з молитвою вслухатися у все, що його оточувало. В нього був особливий дар: бачити Бога не лише у храмі, чути Його голос не лише в молитовних текстах — він бачив і чув Його в усіх живих створіннях. Тому першу свою поетичну збірочку назвав «Привітання життя», в якій висловив захоплення від усього, що йому подароване. А остання книжка, що вийшла вже після ранньої смерті поета, мала назву «Зелена Євангелія». Поет усім серцем закликає кожного з нас цінувати кожну мить життя, проживати його з відкритим до світу серцем і очима. Теорія літератури Ліричний твір — віршований твір, у якому відображено внутрішній світ автора або ліричного героя, його почуття та переживання. Ліра — музичний інструмент, під акомпанемент якого античні поети виконували свої вірші. Тому такі твори називалися ліричними. Для ліричних творів характерна висока емоційність. Усе, що хвилює, тішить чи засмучує поета, знаходить своє вираження у ліричному творі. Образ ліричного героя виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Він не обов’язково тотожний авторові, а живе власним життям у новій художній дійсності....

Світ загадок, прислів’їв і приказок

5 Клас

Загадка — це алегоричне, метафоричне висловлювання, що містить опис одного предмета за допомогою іншого, схожого з ним. На підставі схожих рис та властивостей людина і повинна відгадати, про що йдеться. Щоб створити загадку, треба стисло описати за допомогою певних яскравих метафоричних образів кілька найбільш характерних для предмета чи явища ознак (матеріал, форму, звук, колір, кількість тощо). Відгадати її можна лише, якщо логічно замінити метафоричні образи на реальні. У багатьох загадках неживі предмети, сили, явища природи представлені як живі істоти, тобто персоніфіковані чи одухотворені. Найдавніші загадки суголосні з міфами про світобудову, походження світу, божеств, пов’язані з природними явищами:...

Сам не бачив, а що чув — і вам перекажу

5 Клас

Перекази і бувальщини — це історії з життя. Але переказами найчастіше називають історії, в яких мовиться про якихось значних реальних людей: народних героїв, козаків, видатних історичних діячів. Про них складають також легенди, в яких більше домислу, вигадки, фантастичних деталей. Перекази, як правило, зберігають деякі історичні відомості про події, а легенди здебільшого відображають казкові уявлення про явища природи. Перекази про козаків любив записувати відомий український історик, дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький. Саме в його записах збереглись народні перекази про неймовірну силу козаків. Воно пішло та й знесло. От які тоді люди були! Тепер хоч десятеро коней запряжи, то не знесуть. А про старих запорожців — то вже й казати нічого! Розповідали, що були серед козаків такі чаклуни-характерники, що їх і шабля не брала. І що мали вони чарівне дзеркало: от ворог десь причаївся у степу, а вони в те дзеркало заглянуть — і вже бачать, звідки ворожа сила суне та скільки у неї війська. Могли через те дзеркало навіть туману на ворога напустити: блукатиме довкола козацького табору, а через той туман не пройде....

Повчальні життєві історії, що збереглись у пам’яті

5 Клас

Цей парубок жив у селі й чув від старих людей, що десь зовсім недалеко є море. Але ніхто з його односельців ще до моря не доходив, а хлопець вирішив дійти. От вирушив він у дорогу, пройшов одне село, друге — а там такий ярмарок! Стільки цікавих речей побачив! А що був він вправним гончарем, то й попросився на роботу до славного майстра гончарних справ. Добре продавалися його кухлі, миски та глечики. Став хлопець заможним господарем, побудував хату. Та якось уночі приснилося йому море. Наступного дня поклав він у торбину хліб-сіль і вирушив у мандри. За якийсь час привела його дорога до великого міста. Походив він містом, пороздивлявся — і впала йому в око гарна дівчина. Парубок дівчині теж сподобався. Посватався він, а незабаром і весілля справили. Зажили вони щасливо сім’єю. Виростили двох синів. Та якось, уже на схилі літ, знов уві сні примарилося старому море: наче воно дуже-дуже близько, чекає на нього... Не стало вже сил у діда на далекі мандри. І попросив він синів вивести його на найвищу гору, яка височіла за містом: щоб хоч оглянути світ довкола, якщо вже до моря не дійти... Допомогли сини батькові піднятися на вершину гори....

Притчі та байки у чому більше правди?

5 Клас

Притчі та байки — це короткі оповідки повчального змісту. Вони різняться між собою не тільки сюжетами, а найперше тим, що у притчах розповідається про людей та їхні вчинки, а в байках дійовими особами зазвичай виступають тварини чи рослини, що вміють говорити. Можливо, якби тварини справді мали власний суд і вміли говорити, вони могли б подати позов на людей за неправдоподібні вигадки про їхнє життя. А як вважаєш ти? Чи у всіх байках звірів висміюють? Прочитай історії і поміркуй, у яких із них більше правди, ніж вигадки. ХТО РОЗУМНІШИЙ Українська притча Їхали двоє чоловіків дорогою — один вгору, другий униз. Дорога була вузька, тому коні зупинились один навпроти другого. Стали чоловіки сваритись, хто кому має дорогу дати. «Я їду вгору — то ти мені маєш уступити!» — кричав один. «Ні, навпаки: ти маєш дати мені дорогу, бо я вниз їду!» Нагодився тут старий дідок. Вони до нього: розсуди, хто кому має дати дорогу. «Чи вгору, чи вниз — дорогу має уступити той, хто розумніший», — відказав дід. Нікому не хотілося визнати себе дурнішим — то обидва подорожні роз’їхалися в різні боки....

Таємниця казкових імен

5 Клас

Найпоширенішим чоловічим ім’ям є Іван: це Іван-царевич із казки «Царівна-жаба», Іван — мужичий син та Іван — руський богатир з однойменних казок. Дуже часто цей герой є наймолодшим у сім’ї, і старші брати вважають його дурником. А все тому, що сила і мудрість Івана — від неба. Цього не розуміють брати, бо живуть у своєму вузькому світі й не прагнуть здобувати чарівних світів, відкривати особливі таємниці життя, ставати на захист слабших від себе та всієї живої природи. Іменем Іван звуть героїв не лише в українських, а й у казках інших європейських народів, проте у видозміненій формі: Ян, Янко, Янош, Йоганн, Жан, Джон, Джованні. А от серед жіночих казкових імен найбільш поширеними є два імені: Оленка — вона здебільшого належить до підземних царств, та Анна (чи Ганна), яка є володаркою небесного світу. В казках багатьох народів натрапляємо на це величне ім’я: в українській казковій культурі — Панна Ганна та Анна Престоянна, у римлян — Анна Перенна, є ще Ана, Анахіт, Ананке та інші. Недарма Ганна отримує в дарунок від матері зернятко, з якого виростає чарівна верба. В нашого народу верба шанувалась як материнське Дерево Світу, а дуб — як батьківське....

Хто вона — правда?

5 Клас

Її ніхто не бачить, але без неї світ перестав би існувати. Кажуть мудрі люди, що з Правдою ніколи не можна розминатись, бо хто хоч раз забув про неї, загубив до неї стежку — той уже ніколи не зможе повернути у своє життя її світло. У Правди є «тінь», котру називають Кривдою, або Брехнею. Із Кривдою та Брехнею життя втрачає світло. Але як би ми тоді пізнали силу Правди, якби не доводилось поборювати Кривду і Брехню? Вони — як ніч і день, як світло і темрява... Казки навчають нас головної мудрості: кожна людська дія, вчинок мають свої наслідки. В народі кажуть: «Що посієш — те й пожнеш». Прочитай подані казки, що мають глибокий зміст. Поміркуй, а що будеш обирати у своєму житті ти. Пригадай епізод зі свого життя, коли тобі доводилося робити вибір. Чи був/була ти задоволений/задоволена наслідками? Що ти думаєш про відповідальність людини за свій вибір? Що важливіше: бути правдивим перед собою чи керуватися підказками про власну вигоду? Чи завжди вигода і корисливість роблять нас щасливими?...

Яйце — чи дерево?

5 Клас

Якщо хтось із наших сучасників вважає, що десять чи двадцять тисяч років тому люди були схожими на мавп і лазили по деревах, то дуже помиляється. Бо саме на такій глибині часу, як виявляє нині наука, творилися міфи, казки, легенди про таємниці створення світу і людини. І люди, задивляючись у небо, вміли «читати» таємничі «книги» Всесвіту. Навіть не літаючи в космічних кораблях на інші планети. А може, вони таки літали? І знали щось дуже важливе, аби вміти жити за законами цього Всесвіту. Наприклад, що Всесвіт схожий на велетенське дерево, а наша планета Земля — на велетенське яйце. Якщо ти любиш пізнавати світ і шукати відповіді на різні загадки життя — то знайомство із давніми міфами й казками захопить тебе не менше, ніж сучасна фантастика. Бо вони розповідають про найважливіше:...

Промінчики слова

5 Клас

Заведи собі словничок цілющих слів. Найважливіших — саме для тебе. І записуй своїми словами, як ти розумієш їхнє значення. Ці слова, до яких ти доторкнешся на папері ручкою, почуттями і думками, запам’ятаються надовго. Може, навіть на все життя... Одна дівчинка, твоя ровесниця, записала у своєму словничку: «Мама — це промінчик Бога у моєму житті...». Тепер вона вже доросла, навіть стала мамою — і огортає свою дитину великою любов’ю, пам’ятаючи, що вона — «промінчик Бога» для своєї дитини... «Якби ти знав, як много важить слово...», — казав Іван Франко. Слово — промінчик Бога між людьми. То в чому його сила? Чи може слово засвічувати у серці людини любов? Радість? Захоплення? Вдячність? Чи можна словом заспокоїти того, хто у тривозі? Чи можна розвеселити засмученого друга? Чи можна щирим словом порадити, допомогти комусь у біді? А тому, хто сумнівається у власній силі, хто не довіряє власному вмінню чи таланту, чи можна додати сили і відваги простими словами? Мабуть, на усі ці питання ти відповіси: «Так, звичайно»....

Навігація