Войти
Закрыть

Підготовчі заходи Сталіна до військового вторгнення в Європу. Пакт Молотова-Ріббентропа

10 Клас

З перших днів свого існування радянська влада вибрала для себе визначальний політичний орієнтир — курс на світову соціалістичну революцію. Однак практика міжнародних відносин вже в 20-ті рр. підтвердила нездійсненність цього утопічного курсу. З іншого боку, у світі почали зважати на реальність існування Радянського Союзу як великої за територією і впливової держави, незалежно від його внутрішнього режиму. Цим пояснюється факт визнання СРСР у 1924—1925 рр. Великою Британією, Францією, Японією та іншими країнами. СРСР налагодив стосунки і з Німеччиною й уклав з нею в 1925—1926 рр. торгову угоду і договір про ненапад. У світі були вкрай стривожені підривними діями ліворадикальних сил, керованими по каналах Комінтерну з Москви. Деякі акції Комінтерну примушували здригнутися громадськість демократичних країн. Так, у квітні 1925 р. болгарськими комуністами був висаджений у повітря кафедральний собор у Софії, переповнений людьми з нагоди Великодня. Як заявили комуністи, це було зроблено «для винищування в соборі цвіту правлячої олігархії». В умовах загрози початку нової «великої» війни більшість європейських країн були зацікавлені в створенні системи колективної безпеки. Демонстрував свою зацікавленість і СРСР. Радянський Союз уклав договори про взаємну допомогу з Францією і Чехословаччиною, намагався укласти аналогічні угоди з іншими країнами. Але для надійності дії такої системи потрібно було чітко дотримуватись взаємних зобов’язань, а це, як показав подальший досвід, відбувалося далеко не завжди....
0 Переглянути

Утворення вогнищ війни. Мюнхенська угода. Антикомінтернівський пакт

10 Клас

Боротьба за перегляд Версальського договору на довгі роки визначили зовнішньополітичний курс Німеччини. Саме на хвилі цієї боротьби до влади в країні прийшли нацисти, хоча спроби цього перегляду почалися ще в роки Веймарської республіки. План Дауеса, а потім план Юнга сприяли відродженню економічного потенціалу Німеччини і ставили під сумнів існування Версальської системи. Вже в 1932 р. на міжнародній конференції в Лозанні було прийняте рішення про скасування виплат репарацій Німеччиною. У січні 1935 р. населення Саару, яка з 1919 р. знаходилася під управлінням Ліги Націй, абсолютною більшістю голосів (90,8%) у ході плебісциту проголосувало за її входження до складу Німеччини. Окрилений успіхом у Саарі, Гітлер знову вирішив показати всьому світу свою силу. Угода з Великою Британією, укладена в цьому ж році, дозволяла Німеччині нарощувати могутність свого військово-морського флоту. Почалося інтенсивне переозброєння німецької армії. 7 березня 1936 р., у день обговорення у французькому парламенті франко-радянського договору, гітлерівська армія окупувала Рейнську демілітаризовану зону, порушуючи тим самим і Версальський договір, і Локарнські угоди. У Парижі і Лондоні мовчали. У Берліні цю операцію представили як відновлення німецького суверенітету....
0 Переглянути

Узагальнення з розділу 4. Держави Центрально-Східної Європи; з розділу 5. Держави Азії та Латинської Америки

10 Клас

Уважно прочитайте інтерв’ю відомих істориків, які погодились відповісти на запитання, визначені Програмою вивчення історії в 10 класі. Тут учені аналізують особливості політики Польщі в Галичині та на Волині та причини наростання напруги між українцями та поляками внаслідок пацифікації, осадництва та полонізації. Пропонуємо проаналізувати тексти або провести дебати. Через майже століття небуття, Польща переродилася як держава наприкінці Першої світової війни у 1918 році. Новий польський уряд зіткнувся із великими проблемами у створенні нової державної структури на землях, які контролювали три різні імперії': Німецька, Російська та Австро-Угорська. Політичні та інтелектуальні лідери Польщі не знали, що робити з жителями непольськими походження, які становили 31% населення. Співпрацювати з неполяками та побудувати багатонаціональну федеративну державу, або спробувати створити централізовану систему, в якій меншини країни будуть підпорядковані головній національності країни — полякам? Це неминуче призвело до розладу та конфлікту з найбільш чисельною з національних меншин — українцями. Отже, Польща не змогла прийняти багатоетнічну реальність країни, тоді як українці не збиралися приймати підпорядкування полякам, особливо на тих землях — Східна Галичина і Західна Волинь — де вони були корінним населенням....
0 Переглянути

Латинська Америка у 1920–30-х рр.

10 Клас

Латинською Америкою ми називаємо ту частину Північної, Центральної і Південної Америки, яка розташована на південь від кордону США. Ця частина Америки з XVI ст. стала об’єктом колонізації з боку Іспанії і Португалії. Іспанські та португальські дворяни отримали у власність великі земельні володіння (латифундї), де працювали індіанці, привезені з Африки негри-раби і безземельні селяни (пеони). Процеси міжрасового змішання призвели до появи великої кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків білих та індіанців), які на початок XX ст. становили значну частину населення Латинської Америки. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще в першій половині XIX ст. Тут затвердилася республіканська форма правління. Влада в цих республіках належала, як правило, різним кланам латифундистів, тісно пов’язаних з керівництвом католицької церкви й армійською верхівкою, і нерідко приймала форму особистої влади вождя (каудильйо), який безпосередньо спирався на генералів і офіцерів. Генералітет і вище офіцерство, як правило, були вихідцями із середовища землевласницької аристократії. Армійська верхівка найчастіше визначала напрямок політики країни, часто здійснювала військові перевороти і ставила до влади того чи іншого каудильйо....
0 Переглянути

Країни Передньої Азії. Розпад Османської імперії. Модернізація Туреччини та Ірану. Основні аспекти Близькосхідної проблеми

10 Клас

Капітуляція Османської імперії в жовтні 1918 р. поклали кінець владі молодотурків, що відстоювали цілісність імперії. Країни Антанти, незадовольнившись відокремленням від Османської імперії арабських земель, прагнули покінчити з існуванням самої Туреччини. Після підписання Мудросського перемир’я (30 жовтня 1918 р.) почалася окупація Анатолії (азіатської частини Туреччини) військами Англії, Франції, Італії і Греції. Держави Антанти взяли під свій контроль банки, фабрики і рудники, залізниці і державні установи. Невдовзі почали виникати партизанські загони, товариства захисту прав місцевого населення, на чолі яких стояли представники нового покоління підприємців, патріотичної інтелігенції й офіцерства. У 1919 р., спочатку в липні в Ерзерумі, а потім у вересні в Сівасі відбулися один за одним два конгреси цих товариств, на яких був обраний Представницький комітет на чолі з генералом М. Кемалем. Документи конгресів закликали до боротьби проти окупантів і за незалежність країни, а султана — до створення нового, патріотично орієнтованого уряду. Скликаний на вимогу прихильників М. Кемаля в січні 1920 р. у Стамбулі парламент прийняв Декларацію незалежності Туреччини («Національну обітницю»). У відповідь на ці дії війська Антанти окупували Стамбул. Парламент було розігнано, султан був змушений підкоритися диктату. Більшість патріотично налаштованих громадських і політичних діячів було заарештовано....
0 Переглянути

Японія

10 Клас

Використання сприятливої воєнно-політичної обстановки. Японія брала участь у Першій світовій війні на боці країн Антанти, хоча її роль у ній була номінальною. У роки війни Японії вдалося потіснити своїх конкурентів на світовому ринку. З 1915 по 1918 рр. експорт Японії в Європу виріс на 60%, в Азію на 125%, у Південну Америку — на 629% і в Африку — на 1002%. Золотий запас у роки війни збільшився в 6 разів. Погіршення економічного становища. З закінченням війни економічне становище Японії різко погіршилося. Ті вигідні позиції на зовнішніх ринках, які Японія займала у воєнний час, вона втратила, оскільки європейські країни знову почали вивозити свої товари на ці ринки, витісняючи японські. Подорожчали предмети першої необхідності і насамперед рис — основний продукт харчування японців. «Рисові бунти». У серпні 1918 р. в Японії спалахнули масові народні заворушення, які отримали назву «рисових бунтів». Загальна кількість їхніх учасників досягла 10 млн. чоловік. У Кіото, Кобе, Токіо й інших містах робітники і міська біднота громили і спалювали рисові склади торговців, що відмовлялися продавати рис за зниженою ціною, руйнували поліцейські дільниці. Бунти продовжувалися понад місяць. Влада жорстоко придушила заворушення. В економіці країни як і раніше провідне місце належало великим промисловим об’єднанням (дзайбацу), особливо концернам «Міцуі», «Міцубісі», «Сумімото», «Ясуда». Навіть при несприятливій післявоєнній економічній кон’юнктурі вони прагнули нарощувати обсяги виробництва....
0 Переглянути

Китай. Індія

10 Клас

Сунь Ятсен (1866-1925) — китайський політичний і державний діяч. Створив у 1894 р. революційну організацію Сінчжунхой («Союз китайського відродження»); у 1905 р. — більш масову організацію Тунменхой («Об’єднана революційна ліга Китаю»), Лідер Сіньхайської революції 1911-1913 рр. Перший (тимчасовий) президент Китайської Республіки (січень — квітень 1912). У політичній діяльності керувався так званими «трьома народними принципами», які він сформулював: націоналізм, народовладдя, народне благоденство. Обстоював демократичні погляди, територіальну єдність Китаю. У 1912 р. заснував політичну партію Гоміндан (буквально — національна партія), лідером якої був до своєї смерті. Зібраний у квітні 1921 р. у Гуанчжоу (південь країни) надзвичайний парламент обрав Сунь Ятсена надзвичайним президентом Китайської Республіки. Але на півночі країни і обрання Сунь Ятсена не визнали. Сунь Ятсен попросив матеріальної і військової допомоги у радянської Росії, почав шукати зв’язки з Комінтерном. З досвіду радянської Росії Сунь Ятсен, який не визнавав марксизму і класової боротьби, взяв насамперед уявлення про механізм сильної державної влади, яка повинна спиратися на сильну партію і революційну армію. За допомогою СРСР йому вдалося створити сильну, добре оснащену армію, у якій значна роль належала радянським фахівцям і радникам. 1 липня 1921 р. у Шанхаї була заснована Комуністична партія Китаю (КПК). У ній переважали селяни, на яких лідер комуністів Мао Цзедун робив головну ставку в здійсненні своїх цілей....
0 Переглянути

Режим Горті в Угорщині. Югославія

10 Клас

Міклош Горті (1868-1957 рр.) — правитель (регент) Угорщини в 1920-1944 рр., адмірал. Закінчив військово морську академію. У 1886-1918 рр. служив у військово морському флоті Австро-Угорщини. У 1919 р. — учасник розгрому Угорської Радянської Республіки. З 1920 р. — правитель (регент) Угорщини. Після 1933 р. установив тісні зв’язки з нацистською Німеччиною. У жовтні 1944 р. передав владу Ф. Салаші й виїхав за кордон. Горті учинив розправу над учасниками соціалістичної революції, а згодом, проголосив себе регентом держави з широкими повноваженнями. 1 березня 1920 р. Національні збори Угорщини ухвалили постанову про відновлення монархії в країні. Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 р., зафіксував розпад Австро-Угорщини й установив нові кордони країни. Угорщину зобов’язали виплати репарацій державам-переможницям у Першій світовій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. осіб без права мати авіацію, танки і важку артилерію. За межами Угорщини в сусідніх країнах жили 3 млн угорців, і правлячі кола країни використовували Тріанонський договір для розпалення шовіністичних настроїв на користь відродження «Великої Угорщини». Ця обставина викликала побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, які створили воєнно-політичний союз — Малу Антанту....
0 Переглянути

Румунія та Болгарія в міжвоєнні роки

10 Клас

Після закінчення війни уряд країни очолив лідер Націонал-ліберальної партії І. Братіану. Румунія розпочала процес анексії сусідніх територій. У 1918 р. окупувала Бессарабію, яка проголосила в грудні 1917 р. незалежність під назвою Молдавська Республіка. У листопаді 1918 р. до Румунії приєднано Південну Буковину, а згодом окуповано і Північну Буковину, де українське населення вело активну боротьбу за возз’єднання з Україною. У грудні 1918 р. з’їзд румунів у Трансільванії проголосив створення тут союзної з Румунією держави і сформував Тимчасовий уряд. Навесні 1919 р., виконуючи прямі вказівки країн Антанти, Румунія ввела свої війська до Угорщини. 170-тисячна румунська армія була основною силою Антанти в боротьбі з УРР. Одночасно Румунія надавала велику допомогу російським білогвардійцям, постачаючи їм зброю і продовольство. Зусилля Румунії оцінили в Лондоні і Парижі. За Сен-Жерменським (1919 р.) і Тріанонським (1920 р.) мирними договорами за Румунією закріпили Буковину, Трансільванію і східну частину Банату. За Нейїським мирним договором (1919 р.) з Болгарією Румунія зберегла за собою Південну Добруджу, віддану їй ще після підписання Брестського миру між Радянською Росією і Німеччиною (березень 1918 р.). Румунія анексувала і Бессарабію під гаслом об’єднання всіх румунів в одній державі....
0 Переглянути

Відновлення польської державності. Становлення Другої Речі Посполитої. Чехословацька республіка

10 Клас

У результаті поділів Польщі наприкінці XVIII ст. між Росією, Австрією і Пруссією польський народ надовго втратив свою державність. Після Лютневої революції 1917 р. у Росії в документах Петроградської Ради і Тимчасового уряду з’явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Розпочалося формування польських військових частин у Росії. 10 листопада у Варшаву повернувся звільнений з в’язниці в Німеччині Ю. Пілсудський. 11 листопада 1918 р. Регентська рада передала йому військову владу, а через три дні і всю повноту громадянської влади в новій державі. За розпорядженням Пілсудського 18 листопада було сформовано новий уряд на чолі з Є. Морачевським. Незабаром самого Ю. Пілсудського оголосили тимчасовим «начальником держави». У січні 1919 р. відбулися вибори до Установчого сейму. Вони принесли успіх правим і центристським партіям — Національно-демократичній (членів цієї партії називали «ендеками»), християнським демократам і людовіям (селянська партія Сторонництва Людова). Уряд очолив відомий громадський діяч, піаніст і композитор І. Падеревський. У лютому 1919 р. сейм ухвалив закон про тимчасову організацію державної влади, який називали «малою конституцією», і розпочав розробку проекту конституції Другої Речі Посполитої. Річ Посполита — офіційна назва об’єднаної польсько-литовської держави з часів Люблінської унії (1569 р.) до третього, остаточного поділу Польщі (1795 р.)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 23
Назад

Навігація