Войти
Закрыть

Румунія

11 Клас

Встановлення комуністичного режиму після війни. З 1948 до кінця 1989 р. в Румунії існувала однопартійна система. Компартія, зосередивши в своїх руках усю повноту влади, проголосила будівництво в країні соціалістичного суспільства. У червні 1948 р. було здійснено націоналізацію основних засобів виробництва, розпочалося кооперування сільського господарства. До 1962 р. було завершено суцільну колективізацію. Після смерті в березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК РКП (у липні 1965 р. партію перейменовано на Румунську комуністичну партію) було обрано Ніколає Чаушеску. Він же обійняв посаду голови Державної ради, а в 1974 р., після внесення відповідних змін до конституції, - президента Румунії. Родичі нового лідера посіли високі посади в партії, армії, профспілках, держплані, засобах інформації. Головним і чи не єдиним радником Чаушеску в усіх державних і партійних справах була його дружина Єлена, яка обіймала посаду першого заступника прем’єр-міністра. Чаушеску намагався здійснювати незалежну зовнішню політику. Зокрема: у 1968 р. він відмовився підтримати введення військ ОВД до Чехословаччини; у 1979 р. засудив вторгнення до Афганістану; у 1984 р. Румунія була єдиною країною РЕВ, яка не бойкотувала олімпіаду в Лос-Анджелесі. Це не могло не позначитися на відносинах з країнами РЕВ. Втрати Румунії від скорочення обсягу торгівлі з СРСР лише за п’ять років (1980-1985) перевищили 3 млрд доларів....
0 Переглянути

Угорщина

11 Клас

Угорщина в перше повоєнне десятиріччя. На виборах до Національних зборів 4 листопада 1945 р. беззастережну перемогу здобула ПДСГ (57 % голосів), коаліція УКП і соціал-демократів отримала лише 34 %. Уряд лідера ПДСГ Ференца Надя захищав приватну власність і обстоював існуючу політичну систему. Проте вже через кілька років склад уряду і парламенту змінився на користь прихильників лівих сил. Після об’єднання комуністів і соціал-демократів було створено нову Угорську партію трудящих (УПТ), яка стала правлячою партією. 18 серпня 1949 р. було ухвалено нову конституцію Угорщини. Відтоді офіційно країну називали Угорською Народною Республікою (УНР). Генеральний секретар УПТ М. Ракоші був прихильником авторитарно-репресивних методів управління. В умовах і без того складного економічного становища Угорщини, яка, як союзниця Гітлера, сплачувала значну контрибуцію, форсована індустріалізація та кооперування сільського господарства спричинили не покращання, а, навпаки, поступове погіршання матерільного становища населення. Проте будь-які вияви невдоволення придушувались. Уже в 1949 р. відбулися масові арешти серед комуністів, які висловлювали невдоволення діями влади. Чимало з них, зокрема головний політичний опонент Ракоші - міністр внутрішніх справ країни Ласло Райк, - були страчені. Репресії поширилися також на працівників державного апарату і на населення. Після смерті Сталіна позиції М. Ракоші похитнулися. Він більше не користувався підтримкою з боку СРСР, і його було усунуто з посади прем’єр-міністра (Ракоші поєднував її з посадою першого секретаря партії). Цю роботу було доручено Імре Надю. З ініціативи останнього, зокрема, були:...
0 Переглянути

Чехословаччина, Чеська та Словацька Республіки

11 Клас

Чехословаччина в 1950—1968 рр. «Празька весна». В економічній площині Чехословаччина в цей період розвивалася досить успішно. Дався взнаки той промисловий потенціал, що його держава мала ще з довоєнних часів, висока кваліфікація чеських робітників, досить значна допомога СРСР. Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс проти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що в Чехословаччині побудовано «основи соціалізму», а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях. Країна дістала нову назву Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни (першим секретарем ЦК КПЧ і президентом Чехословаччини) в той період був А. Новотний. Наприкінці 1960-х рр. темпи економічного розвитку країни дещо знизилися. Почастішали випадки корупції та зловживання владою, обростала привілеями партійна й державна бюрократія. Суспільство не сприймало авторитарного стилю керівництва А. Новотного. У 1968 р. його було усунуто з усіх посад. Замість нього лідером партії обрали словака Александра Дубчека, а президентом - чеха Людвіка Свободу. Проти обох цих кандидатур у Москві не заперечували. Тривогу викликали там натомість деякі ініціативи А. Дубчека, зокрема скасування цензури друку, дозвіл на створення ряду нових політичних клубів і здійснення більш незалежного зовнішнього курсу. Занепокоєні також були лідери ряду країн-союзниць - Польщі, Болгарії та НДР. Усіх турбувала перспектива повторення угорських подій 1956 р. • Використавши додаткові джерела, дізнайтеся про зміст програми «Дві тисячі слів», яка відображала суть «соціалізму з людським обличчям». Насправді, ситуація від тієї відрізнялася досить істотно. Адже, як і раніше, всі важелі влади продовжували залишатися під контролем і в руках КПЧ. На відміну від уряду Імре Надя, чехословацьке керівництво не ставило питання про вихід з РЕВ, або, тим більше, Організації Варшавського договору. Процес демократизації, в цілому, проходив мирно. Опитування громадської думки, неодноразово здійснювані в цей період, засвідчували, що зміну суспільного ладу готові були вітати лише 5 % населення. Решта підтримувала курс на побудову «соціалізму з людським обличчям» (так керівники ЧССР назвали свою програму реформ)....
0 Переглянути

Польща

11 Клас

Суспільно-політичне життя в перші повоєнні роки. Територію Польщі було визволено від нацистських окупантів військами Червоної армії в 1944 р. 28 червня 1945 р. відповідно до рішень Ялтинської конференції Тимчасовий уряд Польщі було перетворено на Тимчасовий уряд національного єднання, до складу якого увійшли Ст. Миколайчик та кілька представників лондонського уряду. Новий уряд визнали СРСР, США та Велика Британія. Від осені того року розпочалася підготовка виборів до парламенту. З огляду на напружену ситуацію у суспільстві керівництво Польської робітничої партії запропонувало створити єдиний виборчий блок за участі всіх легально діючих на цей час партій, мандати між якими поділити згідно з домовленістю. Квота, виділена пролондонській селянській партії (ПСП), очолюваній Ст. Миколайчиком, становила 20 %, але він на це не погодився, наполіг додати принаймні ще 5. Унаслідок цього кроку Польська селянська партія залишилася сам на сам з Демократичним блоком, який складався із чотирьох партій соціалістичної орієнтації, згодом підтриманих ще двома. Першою пробою сил став референдум щодо змін у державному устрої, який відбувся 30 червня 1946 р. Пропоновані перетворення, у тому числі ліквідацію сенату і націоналізацію основних галузей господарства, схвалило від 68,2 до 91,4 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Цю тенденцію підтвердили і вибори до сейму 19 січня 1947 р. Демократичний блок здобув 80,1 % голосів, ПСП - 10,3 %. Невдовзі після цього ПСП розкололася, а її лідер Миколайчик у другій половині жовтня втік до Лондона. Президентом Польської Республіки і головою Державної ради було обрано Болеслава Берута, одного з найбільш послідовних провідників сталінізму в Польщі....
0 Переглянути

Особливості створення і розпаду європейського соціалістичного табору: Польща, Чехословаччина, Угорщина

11 Клас

Результати Другої світової війни для народів Центрально-Східної Європи. Як ви вже знаєте, внаслідок домовленостей, досягнутих між основними учасниками антигітлерівської коаліції, країни Центрально-Східної Європи були віднесені до сфери інтересів СРСР. Протягом 1944-1948 рр. усі основні важелі влади у них опинилися в комуністів. Водночас розпочалося утворення молодіжних комуністичних організацій. Політичні партії, які визнавали провідну роль чи ідеологічні засади комуністів, не були розпущені, а, як правило, об’єднувалися з ними, мали квоти представництва в урядах і парламенті. Загалом у Центрально-Східній Європі відбувалося утвердження сталінської моделі соціалістичного суспільства, з характерним для нього культом «вождів» та застосуванням репресій. Свобода вибору власних шляхів розвитку обмежувалася жорстким контролем з боку Москви. Так наслідком занадто (на думку Сталіна) самостійної політики Й. Броз Тіто став розрив стосунків з Югославією. Становище змінилося лише після смерті Й. Сталіна в 1953 р. та заворушень в Угорщині 1956 р., коли слідом за СРСР практично в усіх східноєвропейських країнах почалася демократизація режиму влади. Відбулися значні територіальні зміни. Так, Польща, втративши Західну Україну, розширила свої кордони на заході. Від Німеччини до СРСР відійшов Кенігсберг з прилеглим до нього районом, від Чехословаччини - Закарпаття. Було підтверджено включення до складу України Бессарабії, а також Північної Буковини. Внаслідок бойових дій на їх територіях економіка всіх цих країн була істотно підірваною, значними виявилися і людські втрати. Отже, відбудова господарства вимагала значних зусиль і коштів....
0 Переглянути

Падіння авторитарних режимів

11 Клас

«Революція гвоздик». Португалії судилося стати першою в світі країною, де відбувся практично безкровний переворот, символом якого стала квітка - гвоздика, завдяки тому що люди, побачивши, як продавщиця одного з лісабонських універмагів (її звали Селесте Кайєро) вкладала в дуло гвинтівки солдата червону гвоздику, почали наслідувати цей жест. Сталося це 25 квітня 1974 р., коли група військових з таємного «Руху капітанів», очолена генералом Антоніу де Спінолою, повалила найтриваліший у Європі диктаторський режим, що існував від початку 1930-х рр. Прем’єр-міністр М. Каетану, який в 1970 р. очолював країну, погодився не чинити опору. Внаслідок перевороту загинуло четверо людей і кілька десятків було поранено, коли під час штурму будівлі, де розміщувалась політична поліція (ПІДЕ), звідти було відкрито вогонь. Режим професора політекономії і засновника профашистської партії «Національний союз» Антоніу де Олівейра Салазара за сорок років перетворив Португалію на одну з найбідніших країн Європи. Вона була аграрною країною із вкрай низьким рівнем механізації. Матеріальне становище людей не могло покращити навіть збільшення кількості іноземних туристів, що почало спостерігатися на початку 1960-х. Конституція визначала країну корпоративною державою. За винятком військових, священиків і держслужбовців, усі зобов’язані були ставати членами корпорацій, які забезпечували державне регулювання економікою, з метою, з одного боку, протидіяти надмірній експлуатації, а з другого - обмежувати можливості боротьби трудящих за свої права. Страйки були заборонені конституцією. Завдяки тому що Салазар надав під час Другої світової війни військові бази на Азорських островах у розпорядження США і Великої Британії, він заручився підтримкою цих країн. Уже в 1949 р. Португалія стала членом НАТО....
0 Переглянути

Італія

11 Клас

Італія наприкінці 1940-х — у 1960-х рр. Італія вийшла з війни з украй розладнаною економікою. Вона втратила третину національного багатства. П’яту частину промислових підприємств, 60 % шосейних доріг і 40 % залізниць було зруйновано. Чимало міст унаслідок бомбардувань страшенно постраждали. Обсяг промислового виробництва в 1945 р. становив лише 30 % довоєнного, проте зростала інфляція: у 1947 р. грошова маса, яка перебувала в обігу, в 35 разів перевищувала довоєнний рівень. У політичному житті Італії провідну роль відігравали сили і партії, які очолювали антифашистську боротьбу та Рух Опору в роки війни, зокрема комуністична й соціалістична партії. У 1946 р. ці партії підписали пакт про єдність дій. Найбільш масовою і впливовою партією післявоєнної Італії стала Християнсько-демократична партія (ХДП), створена в 1944 р. Програма партії передбачала демократизацію політичного життя країни, надання автономії окремим регіонам, проведення аграрної реформи. Християнських демократів підтримував Ватикан, що сприяло поширенню їхньої соціальної бази. Віруючим казали, що ХДП - справді народна партія, партія всіх католиків. У листопаді 1945 р. після урядової кризи було сформовано новий уряд, що його очолив лідер ХДП де Гаспері, у минулому завідувач бібліотеки Ватикану. Комуністи й соціалісти також входили до уряду. Король Віктор-Еммануїл III на початку 1920-х рр. передав владу Муссоліні й підтримував фашистів, тому партії демократичної орієнтації, що відігравали провідну роль у Русі Опору, відкрито виступали проти монархічного устрою і за встановлення республіки....
0 Переглянути

Німеччина

11 Клас

Розкол Німеччини на ФРН та НДР. Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 р. вона перестала існувати як суверенна держава і була поділена на чотири окупаційні зони союзників по антигітлерівській коаліції. Такого рішення домагалися, у першу чергу, Велика Британія і США, що прагнули позбутися потужного економічного і політичного конкурента. Але в умовах погіршання відносин з СРСР їх точка зору невдовзі змінилася. Тепер вони потребували більш-менш міцної (хоч контрольованої ними) і мілітаризованої Німеччини. Усупереч Потсдамським домовленостям, 2 грудня 1946 р. між Британією та США було підписано угоду про об’єднання їх зон окупації. Так виникла Бізонія. У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, а Бізонія трансформувалася в Тризонію. В об’єднаній західній зоні почали швидко формуватися органи влади - економічна й виконавча ради, верховний суд, банк німецьких земель тощо. Ці заходи остаточно узаконили розкол країни на східну і західну частини. 20 червня 1948 р. в західних зонах було проведено грошову реформу, вводилася нова німецька марка. Реформа зупинила інфляцію, сприяла зникненню «чорного» ринку. Склалися умови для відновлення економіки. На кінець року промислове виробництво збільшилося в півтора раза, а в 1949 р. сягнуло довоєнного рівня. У вересні 1948 р. було скликано парламентську раду, до якої увійшли представники парламентів (ландтагів) західних земель і Західного Берліна. Вона розробила конституцію. Після затвердження окупаційними властями основний закон набрав чинності 23 травня 1949 р. Конституція закріпила основні громадянські та політичні свободи і проголосила Західну Німеччину демократичною федеративною державою....
0 Переглянути

Франція

11 Клас

Четверта республіка. Після визволення у Франції склалася нова політична ситуація. Колишні політичні сили, які уособлювали Третю республіку, були скомпрометовані внаслідок їхньої капітуляції перед нацистами. На політичну арену вийшли нові суспільно-політичні об’єднання. Впливовою силою став Союз деголлівців. Найбільшими політичними партіями стали Французька комуністична партія (ФКП), яка 1945 р. нараховувала 800 тис. членів, Французька соціалістична партія (ФСП), 1946 р. - 350 тис. членів. 9 вересня 1944 р. генерал Шарль де Голль сформував коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли учасники Руху Опору. Вся повнота влади була фактично зосереджена в руках голови Тимчасового уряду. Становище у Франції було дуже складним. Двічі відбувалися вибори до Установчих зборів, тричі проводився референдум. Нарешті 13 жовтня 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки (Перша республіка існувала в 1792-1804 рр., Друга - в 1848-1852 рр., Третя - в 1870-1940 рр.). Вона декларувала право на працю, відпочинок, організацію профспілок, проведення страйків, право робітників на участь в управлінні підприємствами. Відповідно до нової конституції: Франція проголошувалася парламентською республікою; парламент поділявся на дві палати — Національні збори і Раду республіки; Національні збори і Рада республіки ухвалювали закони і контролювали діяльність уряду; президента республіки обирали на 7 років Національні збори і Рада республіки. 24 грудня 1946 р. нова конституція набрала чинності. Четвертій республіці дісталася дуже складна економічна спадщина. Першому урядові на чолі з соціалістом Полем Рамадьє були потрібні великі капіталовкладення для пожвавлення економіки....
0 Переглянути

Велика Британія

11 Клас

Внутрішня і зовнішня політика лейбористських і консервативних урядів у 1940—1970-х рр. Друга світова війна значно послабила позиції Великої Британії на міжнародній арені. Вона втратила багато зовнішніх ринків і майже 25 % закордонних капіталовкладень. Державний борг країни зріс у 4 рази. Під тиском національно-визвольного руху почався розпад Британської імперії. Характерною рисою економіки Великої Британії було поступове відставання в найважливіших і найпрестижніших галузях промисловості. Якщо в перші півтора повоєнні десятиліття вона посідала за обсягом промислового виробництва друге місце після США у західному світі, то на початку 1960-х рр. - третє, наприкінці 1960-х - четверте. Економічні труднощі посилювало й те, що підприємцям вигідніше було вивозити капітали за кордон, аніж вкладати їх у національну промисловість. Застаріле устаткування оновлювалося поволі, великі кошти йшли на гонку озброєнь. Велика Британія брала активну участь у збройних акціях на Сході, у створенні воєнно-політичних блоків у Європі та Азії, тримала свої війська в країнах, що входили до складу Співдружності націй (колишніх британських колоніях); за витратами на озброєння вона поступалася тільки США. Лейбористський уряд К. Еттлі (1945-1951 рр.) провів націоналізацію і реконструкцію низки галузей економіки. До рук держави перейшли Англійський банк, підприємства вугільної та газової галузей промисловості, електростанції, залізниці, річковий і вантажний автомобільний транспорт. Колишні власники отримали 2,5 млрд фунтів стерлінгів, хоча це були найвідсталіші та найзбитковіші підприємства, їх утримання й реконструкція лягли на плечі платників податків. Це викликало невдоволення широких верств населення, яке посилилося разом із неефективністю соціальних реформ і привело до поразки лейбористів на виборах 1951 р. Після цього 13 років країною правили консерватори. Вони:...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24
Назад

Навігація