Войти
Закрыть

Англія у ранньому Середньовіччі. Нормандське завоювання

7 Клас

Спершу завойовники захопили південно-східне узбережжя Британії, а потім почали просуватися у глиб острова. Вони знищували місцеве населення — кельтів або перетворювали їх на залежних людей. Племена бритів зберегли незалежність на заході (півострови Вельс та Корнуолл), півночі (Шотландія) та на сусідньому острові Ірландія. Англосаксонське завоювання не стало останнім. Англія першою зазнала руйнівних нападів вікінгів і постраждала від них чи не найбільше. Лише на короткий час, за правління короля Альфреда І Великого, їх вдалося на певний час приборкати. Які племена та народи у різні часи мешкали на території острова Британія? 2. Нормандське завоювання Англії. Вільям І Завойовник У 911 р. на півночі Франції племена нормандців заснували власне герцогство, яке назвали Нормандія. У 1066 р. помер англійський король Едвард Сповідник, родичем якого був герцог Нормандії Вільям. Він вирішив скористатися цим для того, щоб захопити англійський престол. Тож восени того ж року армія герцога вторглася до Англії. 14 жовтня 1066 р. у битві під Гастінгсом військо Вільяма завдало поразки англійській армії. Король Англії Гаральд загинув у бою, а армія нормандського герцога вступила до Лондона, де 25 грудня 1066 р. він коронувався як новий король Англії. З того часу він став відомий як Вільям І Завойовник (1066-1087)....

Столітня війна. Завершення об’єднання Франції

7 Клас

У 1328 р. помер король Франції Карл IV Красивий. Він не залишив по собі прямого спадкоємця, тому французька знать вирішила віддати трон його двоюрідному братові Філіпу VI Валуа. Але внук Карла, король Англії Едвард III (1312-1377), оскаржив це рішення. Він теж прагнув посісти французький трон. У відповідь на претензії Едварда французький король взяв в облогу англійські володіння на материку — Гасконь. Тоді Едвард III оголосив війну Франції. Так розпочалася війна між Англією та Францією, яка тривала з 1337 по 1453 рік — більш ніж сто літ. Історики називають її Столітньою. Насправді ж бойові дії не тривали увесь час безперервно. Війна складалася із серії короткочасних кривавих конфліктів, у яких англійські королі намагалися встановити свій контроль над Францією. Війна почалася з морських набігів французів та англійців на узбережжя одне одного. Закінчилося все тим, що у морській битві при Слейсі французький флот був майже повністю знищений. Англійські війська вторглися на територію Франції. У 1346 р. відбулася битва при Кресі — перша велика битва Столітньої війни, у якій французьку армію вщент розгромили англійці....

Феодальна роздробленість у Франції. Правління Капетингів

7 Клас

У середні віки було здійснено кілька спроб створити державу, яка за своєю могутністю могла б зрівнятися із Римською імперією. Карл Великий зумів об’єднати більшість земель християнського світу і коронуватися імператорською короною. Проте, на відміну від своєї попередниці, імперія Карла Великого не мала впорядкованої системи управління. Організація влади у цій державі базувалася на принципі особистої відданості верховному правителю. Якщо правитель мав належні особисті якості та політичний хист, піддані йому корилися, але слабкий король заледве міг втримати контроль над державою. Після Верденського поділу королівська влада у Франції була слабкою. Головною причиною стало те, що в попередні століття виросли роди великих феодалів — герцогів Нормандії, Бургундії, Аквітанії тощо. Розміри їхніх земельних володінь та кількість підданих набагато перевищували королівські. Це давало їм змогу вільно себе почувати у взаєминах із королем, із яким вони були пов’язані лише васальною клятвою. Та все ж навіть наймогутніші феодали не посягали на королівську владу — вона вважалася священною. При коронації королі проголошувались намісниками Бога на землі. Король мав власні земельні володіння, які називалися королівським доменом. У Франції він був з усіх боків затиснутий володіннями інших феодалів. Цей регіон називався герцогство Іль-де-Франс. Яка територія була доменом французьких королів? Феодальна роздробленість — політичний стан середньовічних держав, за якого вони складалися з низки фактично незалежних феодальних володінь. Нащадки Карла Великого повторили долю Меровінгів. Вони правили Францією лише формально. Незабаром їм на зміну прийшла нова династія Капетингів (987-1328). Її засновником став Гуго Капет (987-996). Перші Капетинги мало чим відрізнялися від інших, часом бунтівних феодалів: король був лише, за тогочасним висловом, «першим серед рівних»....

Тема 3. Реконкіста

7 Клас

Маври — узагальнююча назва племен, що переселилися на Піренейський півострів з Північної Африки в результаті арабських завоювань. Після падіння Західної Римської імперії Іспанією триста років правили вестготи. У VII-VIII ст. увесь Піренейський півострів, окрім його північної гірської частини, завоювали араби, і він став складовою частиною Арабського халіфату. На початку X ст. ці території проголосили власну самостійність. Так виник Кордовський халіфат. За арабського панування Іспанія досягла розквіту. У країні, що завжди потерпала від посухи, араби запровадили систему штучного зрошування і вирощували рис, цукрову тростину, апельсини, лимони та інші нові культури. Відновилося видобування срібла, переживали піднесення ремесла. Купці везли з мусульманської Іспанії до інших країн шовкові та вовняні тканини, вироби з металу, шкіри, скла. Іспанські араби налагодили торгівлю з країнами Сходу, Візантією, Францією та Італією. Завдяки розвитку господарства значно зросла кількість населення. Кордова — столиця халіфату — в XI ст. була найбільшим містом Європи....

Хрестоносці у Палестині. Результати Хрестових походів

7 Клас

Завойовані на Близькому Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю. На них вони заснували свої держави: Єрусалимське королівство; князівство Антіохійське; графство Едесське; графство Тріполі. Між собою правителі цих держав домовилися, що найвище в ієрархії стоятиме Єрусалимське королівство, а його правитель матиме титул Захисника Гробу Господнього. У своїх державах хрестоносці намагалися облаштувати таке життя, до якого вони звикли у себе на батьківщині. Землі держави ділилися на бароні!’, а ті, своєю чергою, на феоди. Власники феодів, як і в Західній Європі, мали нести збройну службу своєму сеньйору. Місцеві селяни ставали залежними від своїх сеньйорів і тепер були змушені сплачувати встановлені ними податки та віддавати частину врожаю. Для захисту своїх щойно здобутих володінь християнські правителі наказали зводити потужні фортеці, де б постійно перебували загони лицарів. Для того, щоб залучити до походів на Схід більше воїнів, а також організувати їх, Католицька церква заснувала так звані духовно-лицарські ордени....

Хрестові походи

7 Клас

Тим часом у самій Європі формувався новий суспільний прошарок — лицарство. Лицарі прагнули розширити свої земельні наділи як головне джерело отримання доходів. А зробити це можна було під час походів. Тому лицарство було зацікавлене у нових військових кампаніях. Унаслідок нещодавно проведених папою Григорієм VII церковних реформ Католицька церква здобула кілька інструментів впливу на лицарство та світських володарів. По-перше, при посвяті у лицарі вони мали дати клятву захищати Церкву, а їхня зброя освячувалася. По-друге, заклик папи вважався обов’язковим до виконання всіма католиками. Наприкінці XI ст. у Західну Європу доходили вісті про переслідування християн турками-сельджуками. Так визрівала ідея про особливе паломництво — війни за звільнення християнських святинь з-під влади «сарацинів» — так у Західній Європі називали всіх мусульман, у тому числі сельджуків. 27 листопада 1095 р. у місті Клермон на півдні Франції Папа Римський виступив перед натовпом лицарів, міщан та селян. Він, нібито на прохання візантійського імператора Олексія І Комніна, закликав усіх християн до походу на Схід задля визволення Гробу Господнього (місце поховання Ісуса Христа) від «невірних» і повернення його християнам. Усім визволителям папа пообіцяв відпущення гріхів, звільнення від боргів, а ще згадав про багату здобич, яка чекає на них на Сході. Крім виступу перед натовпом, папа розіслав найбільш впливовим правителям Західної Європи листи із закликами розпочати війну з мусульманами. Багато хто відгукнувся на них. Європейська знать була зацікавлена у розширенні своїх володінь та здобутті трофеїв....

Тема 1. Скандинавія в добу Середньовіччя

7 Клас

На півночі Європи знаходиться регіон, який називається Скандинавією. Це територія сучасних Норвегії, Швеції та Данії. Природа цього краю не надто гостинна: літо коротке і прохолодне, зима тривала, земля кам’яниста і малородюча, більшість території вкрита густими лісами. Люди в основному заселяли морське узбережжя та родючі долини. Сім’ї вільних людей об’єднувались у роди, а роди — у племена. На чолі союзу з кількох племен стояв конунг (король). Також були ярли — вожді у військових походах. Питання внутрішнього життя вирішувались спільно на загальних зборах роду або племені. Тривалий час на території Скандинавії не було державних утворень, доки наприкінці IX ст. конунгу Гаральду Прекрасноволосому (850-933) не вдалося підкорити більшість норвезьких племен, а у Х ст. конунг Гаральд Синьозубий (бл. 930-986) зумів об’єднати під своєю владою всю Данію. В XI ст. король Канут Великий (995-1035) зміг зібрати під своєю владою землі Англії, Данії, Норвегії та узбережжя Швеції. Він виявився успішним правителем, який чеканив власну монету і створив окреме військо із представників знатних родів. Його володіння називають імперією Північного моря. Назвіть головні особливості природи Скандинавії. 2. Вікінги Земля Скандинавії не могла прогодувати всіх своїх жителів, тому для них важливими стали інші заняття: морська торгівля, поєднана з піратством та розбійними нападами на чужоземні поселення. Так мешканці Скандинавії залишили помітний слід у європейській історії....

Цехи та гільдії

7 Клас

Сама по собі людина у середньовічному світі не могла вижити. Постійна загроза голоду, навіть попри зростання продуктивності сільського господарства, численні хвороби, напади розбійників — це перелік лише деяких найпоширеніших небезпек. Ремісники та купці шукали підтримки у своїх колег. Так з’явилися перші професійні об’єднання. Купці постійно подорожували між місцями виробництва та продажу товарів. Дорога завжди була пов’язана з великою кількістю небезпек. Далекі подорожі були нелегкими: пірати на морях чи розбійники на суші грабували купців. На товар і гроші готові були «накласти лапу» і деякі сеньйори, володіннями котрих пролягали торгові шляхи. Корпорація — об’єднання представників однієї професії. Гільдія — середньовічне об’єднання купців задля взаємної підтримки і самозахисту. Тому в XI ст. купці Англії, Франції, німецьких земель, Фландрії почали об’єднуватися в гільдії і спільно організовувати свої поїздки. Купецькі гільдії переважно контролювали торгівлю всередині країни, для ведення міжнародної торгівлі гільдії окремих міст об’єднувалися у союзи. Торгівлю на Балтійському і Північному морях контролював торговий союз міст, який дістав назву Ганза....

Розвиток міського життя

7 Клас

Після падіння Римської імперії та нашестя варварів міське життя у Європі завмерло. Багато поселень було розграбовано і зруйновано. Вони опустіли і згодом перетворилися на руїни. Люди покинули старі міста, а щоб вижити, мусили займатися землеробством. Постійні війни між королівствами, вторгнення племен аварів, угрів, арабів, вікінгів, сутички між окремими феодалами не сприяли відродженню міст. Так тривало протягом 400 років. Завдяки новаціям Х-ХІ ст. у сільському господарстві збільшилися і врожаї. Тепер частину вироблених продуктів селяни могли продати тим, хто займався не землеробством, а ремеслом. На той час процес виробництва був настільки тривалим та копітким, що ремісник не міг витрачати час на ще щось, окрім виготовлення своєї продукції. Тому ремісникам було зручніше купувати продукти харчування або вимінювати їх у селян на свої вироби. На перехрестях торгових шляхів, біля річкових переправ та мостів почали регулярно влаштовувати ярмарки. Тут ремісникам було зручно обмінювати свої вироби на продукти харчування, які привозились із навколишніх сіл, а ще — продавати їх мандрівним купцям. Згодом ремісники почали селитися поряд з місцями проведення ярмарків, а деякі з них перетворилися на постійно діючі ринки. Крім того, люди намагалися селитися поряд з місцями, де можна було сховатися у випадку небезпеки: біля укріплених монастирів, замків. Так виникали середньовічні міста. Їхній розквіт припав на ХІ-ХІІІ ст....

Тема 2. Селяни у середні віки

7 Клас

У середні віки більшість населення Європи була сільською, тобто належала до стану «тих, хто працює». Селяни забезпечували себе і всю країну продуктами харчування, сплачували податки, які феодали витрачали на свій розсуд, працювали у маєтку свого феодала, служили у його війську тощо. Усі землі, які належали феодалу, поділялися на дві категорії: ті, які орендували селяни, і ті, які були його власними. Всі луги, ліси та дороги вважалися власністю сеньйора. За можливість жити на землі феодала та обробляти її селяни-орендарі (віллани) сплачували численні податки та виконували повинності. До 20% селян були сервами. Серви не мали жодних прав: вони не могли вільно змінювати місце проживання, не мали ніякого майна, були змушені працювати на землях феодала. За це сеньйор мав їх захищати і забезпечувати всім необхідним. У XII ст. на ринках Західної Європи з’явилося багато предметів розкоші: шовкових тканин, срібного та скляного посуду, нових прянощів (використовувались не лише в кулінарії, а й як лікарські засоби), зброї, прикрас та коней з Близького Сходу, хутра тощо. За всі ці товари феодали мусили платити золотом купцям, які привозили їх з далеких країв. Щоб мати більше дзвінкої монети, вони почали збільшувати обсяги грошових податків, які вимагалися із селян. Тому останні були змушені обробляти більше землі, щоб мати продукти, які можна було продати у місті....

Навігація