Войти
Закрыть

Церква та релігія у середні віки

7 Клас

У середньовічній Європі Церква та релігія відігравали надзвичайно велику роль. Не було такої сторони життя тогочасної людини, яка була б повністю відділена від релігії. Існування світу та природні явища, правила поведінки людини, уявлення про життя та смерть, суспільний устрій, навіть порядок роботи та відпочинку — все це регулювалось релігійними правилами. Культура теж була просякнута релігією. У середні віки ще не існувало поняття нації. Люди ставилися до інших людей за принципом «свій — чужий», і сповідування однієї релігії тут відігравало вирішальне значення. У християнстві тому, що буде з людиною після смерті, надавалося більше значення, ніж її земному життю. Тому дотримання релігійних приписів, а також служіння Богу вважалося набагато важливішим за будь-які господарські заняття. Відтак Церква була могутньою політичною, економічною та духовною силою. Християнська Церква не мала єдиного правителя — було п’ять патріархів — Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Єрусалимський і Римський. Кожен з них стояв на чолі церковної ієрархії у своєму регіоні. Проте під час арабо-мусульманської експансії деякі з цих патріархів втратили своїх прихожан, тоді як інші, наприклад римський, навпаки, збільшили владу і політичний вплив. Римського патріарха стали називати, як і верховного жерця Давнього Рима, великим понтифіком чи «батьком Церкви» (папою). Першим римським єпископом вважали одного з найближчих учнів Ісуса Христа — апостола Петра, тому всі папи вважали себе наступниками цього апостола. Перехрещені золотий і срібний ключі апостола Петра стали першим символом папської влади. Другим символом є тіара — головний убір, який папа одягає під час урочистостей. Основою папської тіари є митра — особливий високий головний убір. Символами влади єпископів також є перстень та особливий посох....
0 Переглянути

Тема 7. Італійські торговельні республіки

7 Клас

Територія Апеннінського півострова у середні віки не була об’єднаною. Південь був завойований нормандцями, які утворили тут Сицилійське королівство, у центрі розмістилася Папська область — держава, якою правили римські папи, північ належала Священній Римській імперії. У ХІ-ХІІ ст. на півночі у ході комунального руху з’явилися незалежні міста, які жили з міжнародної торгівлі: Флоренція, Ґенуя та Венеція. Особливістю середньовічної торгівлі стало те, що морські перевезення були набагато швидшими, дешевшими та навіть безпечнішими, ніж сухопутні. Високі мита та побори на землях феодалів, закон, згідно з яким усе, що потрапило на землю феодала, вважалося його власністю (тобто якщо з воза впав товар, він уже не належав купцю), відсутність нормальних доріг, напади розбійників — усі ці загрози підстерігали на суші. Тому з XI ст. все більше товарів стало перевозитися морем, що спричинило розквіт торгових міст Італії. У ХІ-ХІІІ ст. Венеція була підконтрольна Візантійській імперії. В обмін на перевезення імператорського війська її купці мали право безперешкодно торгувати на території Візантії. Спочатку містом правив герцог, якого призначали з Константинополя, а згодом венеціанці домоглися права самостійно обирати свого правителя — дожа. Падіння Константинополя у 1204 р. «розв’язало руки» Венеції: вона захопила території на узбережжі Адріатичного моря та острови в Егейському....
0 Переглянути

Тема 6. Священна Римська імперія

7 Клас

Як ви вже знаєте, Верденський поділ 843 р. заклав основи трьох сучасних держав: Франції, Італії та Німеччини. Спочатку східна частина колишньої імперії Карла Великого називалася Східним Франкським королівством. Але насправді це королівство складалося із п’яти герцогств, які постійно боролися між собою, мало зважаючи на верховного правителя — короля з династії Каролінгів. Попри те, вони змогли успішно відбити напади вікінгів. Однак наприкінці X ст. зі сходу прийшов новий небезпечний ворог — кочові племена угорців або мадярів. Вони осіли на великій рівнині на схід від земель королівства і постійно влаштовували набіги на своїх сусідів. Для організації захисту герцоги вирішили об’єднатись, і в 919 р. обрали собі нового короля — саксонського герцога Генріха І Птахолова (919-936). Від цієї події бере свій відлік історія Німецького королівства. Генріх І зумів припинити чвари між знаттю в країні, а також організував оборону проти мадяр. Він наказав будувати невеликі фортеці — бурги та організував загони важкоозброєних кіннотників — лицарів. Син Генріха І Оттон І (936-973) у 955 р. у битві на р. Лех розбив військо мадярів, чим остаточно припинив їхні набіги. Оттон І вірив, що зможе відновити Римську імперію Карла Великого, а тому прагнув, подібно до свого славетного предка, бути коронованим у Римі з рук Папи Римського. Тому в 961 р. Оттон І здійснив похід до Італії, підтримав папу Іоанна XII в боротьбі проти непокірних васалів і повернув йому втрачений папський престол. За це вдячний папа коронував Оттона І як римського імператора....
0 Переглянути

Англійський парламентаризм. Становлення нового суспільства

7 Клас

Генрі II Плантаґенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії. Однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за його наступників — синів Річарда І Левове Серце (1189-1199) та Джона Безземельного (1199-1216) швидко занепала. Славнозвісний король Річард І Левове Серце був блискучим полководцем, талановитим поетом і музикантом, але за все своє життя в Англії він провів лише кілька місяців — усе своє королювання він присвятив Хрестовим походам або війнам проти французького короля. Його брат і наступник Джон Безземельний втратив більшу частину французьких спадкових володінь. Правління двох королів поспіль, яких цікавили військові походи та авантюри, а не керівництво країною, викликало невдоволення баронів. Коли у 1215 р. Джон Безземельний оголосив про підготовку до чергової війни з Францією, вони повстали і взяли короля у полон. 15 червня 1215 р. знать змусила короля Джона підписати документ, який гарантував би їхні права. Так було створено «Велику хартію вольностей» (інша назва — «Магна Карта»). Хартія містила 63 статті, що регулювали податки і повинності, судочинство, визначали права англійської церкви, міст і купців тощо. Низка статей була спрямована на обмеження королівської влади і запроваджувала нові органи управління державою....
0 Переглянути

Англія у ранньому Середньовіччі. Нормандське завоювання

7 Клас

Спершу завойовники захопили південно-східне узбережжя Британії, а потім почали просуватися у глиб острова. Вони знищували місцеве населення — кельтів або перетворювали їх на залежних людей. Племена бритів зберегли незалежність на заході (півострови Вельс та Корнуолл), півночі (Шотландія) та на сусідньому острові Ірландія. Англосаксонське завоювання не стало останнім. Англія першою зазнала руйнівних нападів вікінгів і постраждала від них чи не найбільше. Лише на короткий час, за правління короля Альфреда І Великого, їх вдалося на певний час приборкати. Які племена та народи у різні часи мешкали на території острова Британія? 2. Нормандське завоювання Англії. Вільям І Завойовник У 911 р. на півночі Франції племена нормандців заснували власне герцогство, яке назвали Нормандія. У 1066 р. помер англійський король Едвард Сповідник, родичем якого був герцог Нормандії Вільям. Він вирішив скористатися цим для того, щоб захопити англійський престол. Тож восени того ж року армія герцога вторглася до Англії. 14 жовтня 1066 р. у битві під Гастінгсом військо Вільяма завдало поразки англійській армії. Король Англії Гаральд загинув у бою, а армія нормандського герцога вступила до Лондона, де 25 грудня 1066 р. він коронувався як новий король Англії. З того часу він став відомий як Вільям І Завойовник (1066-1087)....
0 Переглянути

Столітня війна. Завершення об’єднання Франції

7 Клас

У 1328 р. помер король Франції Карл IV Красивий. Він не залишив по собі прямого спадкоємця, тому французька знать вирішила віддати трон його двоюрідному братові Філіпу VI Валуа. Але внук Карла, король Англії Едвард III (1312-1377), оскаржив це рішення. Він теж прагнув посісти французький трон. У відповідь на претензії Едварда французький король взяв в облогу англійські володіння на материку — Гасконь. Тоді Едвард III оголосив війну Франції. Так розпочалася війна між Англією та Францією, яка тривала з 1337 по 1453 рік — більш ніж сто літ. Історики називають її Столітньою. Насправді ж бойові дії не тривали увесь час безперервно. Війна складалася із серії короткочасних кривавих конфліктів, у яких англійські королі намагалися встановити свій контроль над Францією. Війна почалася з морських набігів французів та англійців на узбережжя одне одного. Закінчилося все тим, що у морській битві при Слейсі французький флот був майже повністю знищений. Англійські війська вторглися на територію Франції. У 1346 р. відбулася битва при Кресі — перша велика битва Столітньої війни, у якій французьку армію вщент розгромили англійці....
0 Переглянути

Феодальна роздробленість у Франції. Правління Капетингів

7 Клас

У середні віки було здійснено кілька спроб створити державу, яка за своєю могутністю могла б зрівнятися із Римською імперією. Карл Великий зумів об’єднати більшість земель християнського світу і коронуватися імператорською короною. Проте, на відміну від своєї попередниці, імперія Карла Великого не мала впорядкованої системи управління. Організація влади у цій державі базувалася на принципі особистої відданості верховному правителю. Якщо правитель мав належні особисті якості та політичний хист, піддані йому корилися, але слабкий король заледве міг втримати контроль над державою. Після Верденського поділу королівська влада у Франції була слабкою. Головною причиною стало те, що в попередні століття виросли роди великих феодалів — герцогів Нормандії, Бургундії, Аквітанії тощо. Розміри їхніх земельних володінь та кількість підданих набагато перевищували королівські. Це давало їм змогу вільно себе почувати у взаєминах із королем, із яким вони були пов’язані лише васальною клятвою. Та все ж навіть наймогутніші феодали не посягали на королівську владу — вона вважалася священною. При коронації королі проголошувались намісниками Бога на землі. Король мав власні земельні володіння, які називалися королівським доменом. У Франції він був з усіх боків затиснутий володіннями інших феодалів. Цей регіон називався герцогство Іль-де-Франс. Яка територія була доменом французьких королів? Феодальна роздробленість — політичний стан середньовічних держав, за якого вони складалися з низки фактично незалежних феодальних володінь. Нащадки Карла Великого повторили долю Меровінгів. Вони правили Францією лише формально. Незабаром їм на зміну прийшла нова династія Капетингів (987-1328). Її засновником став Гуго Капет (987-996). Перші Капетинги мало чим відрізнялися від інших, часом бунтівних феодалів: король був лише, за тогочасним висловом, «першим серед рівних»....
0 Переглянути

Тема 3. Реконкіста

7 Клас

Маври — узагальнююча назва племен, що переселилися на Піренейський півострів з Північної Африки в результаті арабських завоювань. Після падіння Західної Римської імперії Іспанією триста років правили вестготи. У VII-VIII ст. увесь Піренейський півострів, окрім його північної гірської частини, завоювали араби, і він став складовою частиною Арабського халіфату. На початку X ст. ці території проголосили власну самостійність. Так виник Кордовський халіфат. За арабського панування Іспанія досягла розквіту. У країні, що завжди потерпала від посухи, араби запровадили систему штучного зрошування і вирощували рис, цукрову тростину, апельсини, лимони та інші нові культури. Відновилося видобування срібла, переживали піднесення ремесла. Купці везли з мусульманської Іспанії до інших країн шовкові та вовняні тканини, вироби з металу, шкіри, скла. Іспанські араби налагодили торгівлю з країнами Сходу, Візантією, Францією та Італією. Завдяки розвитку господарства значно зросла кількість населення. Кордова — столиця халіфату — в XI ст. була найбільшим містом Європи....
0 Переглянути

Хрестоносці у Палестині. Результати Хрестових походів

7 Клас

Завойовані на Близькому Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю. На них вони заснували свої держави: Єрусалимське королівство; князівство Антіохійське; графство Едесське; графство Тріполі. Між собою правителі цих держав домовилися, що найвище в ієрархії стоятиме Єрусалимське королівство, а його правитель матиме титул Захисника Гробу Господнього. У своїх державах хрестоносці намагалися облаштувати таке життя, до якого вони звикли у себе на батьківщині. Землі держави ділилися на бароні!’, а ті, своєю чергою, на феоди. Власники феодів, як і в Західній Європі, мали нести збройну службу своєму сеньйору. Місцеві селяни ставали залежними від своїх сеньйорів і тепер були змушені сплачувати встановлені ними податки та віддавати частину врожаю. Для захисту своїх щойно здобутих володінь християнські правителі наказали зводити потужні фортеці, де б постійно перебували загони лицарів. Для того, щоб залучити до походів на Схід більше воїнів, а також організувати їх, Католицька церква заснувала так звані духовно-лицарські ордени....
0 Переглянути

Хрестові походи

7 Клас

Тим часом у самій Європі формувався новий суспільний прошарок — лицарство. Лицарі прагнули розширити свої земельні наділи як головне джерело отримання доходів. А зробити це можна було під час походів. Тому лицарство було зацікавлене у нових військових кампаніях. Унаслідок нещодавно проведених папою Григорієм VII церковних реформ Католицька церква здобула кілька інструментів впливу на лицарство та світських володарів. По-перше, при посвяті у лицарі вони мали дати клятву захищати Церкву, а їхня зброя освячувалася. По-друге, заклик папи вважався обов’язковим до виконання всіма католиками. Наприкінці XI ст. у Західну Європу доходили вісті про переслідування християн турками-сельджуками. Так визрівала ідея про особливе паломництво — війни за звільнення християнських святинь з-під влади «сарацинів» — так у Західній Європі називали всіх мусульман, у тому числі сельджуків. 27 листопада 1095 р. у місті Клермон на півдні Франції Папа Римський виступив перед натовпом лицарів, міщан та селян. Він, нібито на прохання візантійського імператора Олексія І Комніна, закликав усіх християн до походу на Схід задля визволення Гробу Господнього (місце поховання Ісуса Христа) від «невірних» і повернення його християнам. Усім визволителям папа пообіцяв відпущення гріхів, звільнення від боргів, а ще згадав про багату здобич, яка чекає на них на Сході. Крім виступу перед натовпом, папа розіслав найбільш впливовим правителям Західної Європи листи із закликами розпочати війну з мусульманами. Багато хто відгукнувся на них. Європейська знать була зацікавлена у розширенні своїх володінь та здобутті трофеїв....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 129 130 131 132 133 134 135 136 137 ... 317
Назад

Навігація