Войти
Закрыть

Середньовічне суспільство Індії та Китаю

7 Клас

Середні віки відіграли величезну роль в історії людства. Якщо за стародавніх часів цивілізації займали незначну частину Землі, то за часів Середньовіччя вони поширилися на північ Європи та Африки, Південну Індію та Індокитай. Нові країни розвивалися, спираючись на спадщину давніх культур. Натомість народи великих цивілізацій минулого (Греція, Єгипет, Месопотамія, Північна Індія, Центральний Китай) почали відставати і навіть були відкинуті назад унаслідок завоювань. За часів Середньовіччя формувались європейська та інші цивілізації. Перші держави створили слов’яни. Народи світу мали різну історичну долю. Проте в багатьох із них складалися подібні феодальні суспільні відносини. Середньовіччя — це не лише минуле. Чимало сучасних міст було закладено саме в ті часи. Досі вражають своєю красою чудові середньовічні храми, збереглися старовинні будинки, по маршрутах давніх торговельних шляхів прокладені новітні автостради. Ми спираємося на наукові відкриття і користуємось технічними винаходами Середньовіччя. Сучасне мистецтво неможливо зрозуміти, не знаючи його здобутків у середні віки. Суспільні думки тих часів знайшли своє продовження сьогодні....

Утворення Османської імперії. Правління Мехмеда ІІ

7 Клас

ВИНИКНЕННЯ СЕЛЬДЖУЦЬКОГО СУЛТАНАТУ. Турки належать до тюркських племен, які ще в V ст. заснували державу кочових народів у Східному Сибіру. У X ст. вони підкорили нинішню територію Туркменії, південну частину нинішнього Узбекистану й частину південного Казахстану, а на початку XI ст. поступово завоювали Іран та Афганістан. У той самий час турки на чолі із султаном Сельджуком захопили Багдадський халіфат та частину Вірменії й наблизилися до кордонів Візантійської імперії. Уся подальша їхня історія відзначалася постійними війнами проти сусідів: візантійців, арабів, персів та ін. Турки відіграли значну роль у розгромленні держав хрестоносців у Палестині. Вирішальна битва з візантійцями відбулася в 1071 р. Турки розгромили армію імператора (василевса) та його самого захопили в полон. Протягом кількох наступних років вони підкорили майже всю Малу Азію. У Візантії залишилися тільки прибережні території. Султан — титул монарха, правителя в ісламських державах. Турки-сельджуки — тюркські кочові племена, що прийшли з Середньої Азії. Названі за іменем султана Сельджука (або Маліка ал-Газі), який очолював одне із тюркських племен....

Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій

7 Клас

ЮНІ РОКИ КИРИЛА І МЕФОДІЯ. Кирило (мирське ім’я Костянтин) і його старший брат Мефодій народилися у Греції в сім’ї воєначальника. Їхній батько був болгарин, мати — гречанка. У родині росло сім братів, і всі здобули добру освіту. Молодший брат Костянтин з дитинства виявляв здібності до навчання. З 15 років читав твори мислителів церкви. Був узятий до двору імператора, де навчався з його сином. Там вивчав античну літературу та різні науки. Добре знав слов’янську, грецьку, латинську, єврейську й арабську мови. Він з успіхом брав участь у богословських диспутах, а пізніше виконував дипломатичні доручення в Сирії і Хазари, де досить швидко опановував нові мови і письмо. Утім Костянтин відмовився від успішної кар’єри, багатства й одруження, і, як його старший брат, оселився в монастирі. Пізніше став священиком, працював у патріаршій бібліотеці, почав викладати еллінську і християнську філософію в Моравській академії. Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла III з проханням прислати вчителів, які знають слов’янську мову, щоб для його народу переклали Святе Письмо. У своєму посланні Михайлу Ростислав писав також про бажання поширити християнську віру слов’янською мовою не тільки на землі мораван, а й інші слов’янські землі....

Московська держава. Іван ІІІ

7 Клас

МОСКОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО І РУСЬ. Історія Москви, Московського князівства і населення цих земель є досить складною, та дуже важливою. Саме з Московії виросла велика Російська держава, саме там знаходиться коріння російського народу. Радянські та більшість російських істориків намагалися представити Москву як «історичного наступника» Києва й Київської Русі. Проте навіть у російській історичній і довідковій літературі зазначається, що до ІХ—Х ст. територію басейну річки Москва та прилеглі землі населяли здебільшого фіно-угорські племена (мурома, весь, мери, мещера, мокша, печора, мордва, марі та ін.). Слов’яни цю територію почали освоювати лише в X ст. Це були племена в’ятичів і радимичів. Датою заснування міста Москва традиційно вважається 1147 рік. Літопис згадує зустріч двох князів — Юрія Долгорукого та Святослава Сіверського — у садибі Юрія Долгорукого, що розташовувалася на лівому березі Москви-ріки....

Монгольська навала на Русь. Новгородська боярська республіка

7 Клас

СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА: ПОХОДЖЕННЯ І МОВА. Вам вже відомо з попереднього матеріалу підручника, що в VІ—IX ст. слов’яни розселилися на величезній території, де сформувалися три їхні групи: західні, південні та східні. Тоді розпалася єдина слов’янська прамова* і почали формуватися особливі культури слов’ян. *Прамова — давня мова предків, з якої виникли нові споріднені мови. Наприклад, зі слов’янської прамови виникли сучасні українська, білоруська, польська, російська та інші слов’янські мови. Єдине коріння — прамова — пояснює їхню певну схожість. Звичайно, у сучасних слов’янських народів зберігається схожість певних звичаїв, традицій, мов. Наприклад, представники східних слов’ян (українці, білоруси) легко розуміють мову один одного. Українці можуть, з дещо більшими труднощами, зрозуміти представників західних слов'ян (чехи, поляки) та південних (болгари, серби). Набагато складніше зрозуміти мову скандинавів (шведи, данці). Натомість самі скандинави досить легко розуміють одне одного....

Угорське та Чеське королівства. Гуситські війни

7 Клас

ПОХОДЖЕННЯ УГОРЦІВ І ЗДОБУТТЯ НИМИ НОВОЇ БАТЬКІВЩИНИ. Походження угорців (за самоназвою — мадярів), як і слов’ян, лишає чимало запитань історикам. Учені вважають, що предковічна прабатьківщина угорців розташовувалася за Уральськими горами. Відомо, що в першій половині І тисячоліття до н.е. вони, перемістившись південно-західніше від Уралу, кочували зі своїми чередами безкраїми степовими просторами Поволжя. Ці місця називали «давньою Угорщиною». ЖИВА ІСТОРІЯ: документи, особистості, цікаві подробиці Про великий похід угорців у бік Карпат є давня легенда. Угорські племена поставили собі завдання — завоювати нові території та віднайти батьківщину. Угорці досі називають це «завоюванням батьківщини на Дунаї», або«здобуттям батьківщини». Вожді семи угорських племен, відповідно до східного звичаю, уклали союз, скріплений кров’ю. Обраний князь Арпад установив суворий порядок і дисципліну. Завдяки цьому похід був успішним. До Карпат дісталося майже півмільйона угорців....

Польське королівство. Велике князівство Литовське

7 Клас

СЛОВ’ЯНИ В ДАВНИНУ. Слов’яни мають давню і багато в чому таємничу історію. Одні вчені вважають, що слов’яни прийшли в Європу разом із гунами. На думку інших істориків, прабатьківщиною слов’ян є землі від правобережжя Дніпра до північного Прикарпаття (тобто територія сучасної України). Населення слов’яно-сарматського племінного союзу антів було прямим предком українців. Збереглися письмові відомості щодо слов’янських племен доби Середньовіччя. Про одного з вождів Антського союзу розповідає в «Історії готів» готський історик Йордан. У римських джерелах можна знайти перші відомості про слов’ян, що належать до IV ст. Історики Римської імперії вперше згадують їхню назву — склавіни (sclavini). За Раннього Середньовіччя слов’ян називали також венетами. У VI ст. слов’яни займали величезну територію від Лаби (Ельби) на заході до середнього Подніпров’я на сході, від Балтійського моря на півночі до Дунаю і Чорного моря на півдні. Історики виділяють три групи слов’ян, які сформувалися в VІ—IX ст. До західних слов'ян, які жили між Віслою і Лабою, належать такі племена: лютичі, поморяни, слензани, лужичани, поляни, мазовшани, дуліби, чехи, хорвати, морави, словаки та ін. Це були предки сучасних народів: поляків, чехів, словаків. Південні слов'яни жили на Балканському півострові. Племена словенців, хорватів, сербів, союз семи племен та інші були предками таких сучасних народів, як словенці, хорвати, серби, чорногорці, македонці, боснійці, болгари....

Архітектура і мистецтво

7 Клас

АРХІТЕКТУРНІ СТИЛІ. Стилістичні особливості середньовічного мистецтва IX—XII ст. яскраво втілювала архітектура. Як ви вже знаєте, архітектура — це мистецтво проектування і будівництва споруд та їхніх комплексів, що формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Видатні зразки архітектурних споруд є культурно-історичними пам’ятками. На архітектуру, як і на все мистецтво цієї доби, значний вплив мало християнство. Діючі храми розширювали; неміцні, плоскі, дерев’яні перекриття замінювали довговічними кам’яними склепіннями. Зводили храми ченці спільно з найманими ремісниками. Спочатку середньовічна архітектура орієнтувалася на візантійський взірець. Згодом сформувалися два основні архітектурні стилі тих часів: романський і готичний. РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ. Романський стиль сформувався в X ст. і панував в архітектурі понад 300 років. Будівельники запозичили елементи цього стилю з архітектури давніх римлян, чим зумовлена його назва. Основними типами архітектурних споруд у романську епоху були замки, монастирські ансамблі й храми. Їх відмітними особливостями були масивні кам’яні склепіння, потужні стіни з нечисленними вузькими вікнами, ступінчасто-заглиблені входи....

Раннє Відродження і гуманізм

7 Клас

ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. З середини ХIIІ ст. у Західній Європі почав формуватися новий етап розвитку культури — Відродження. Назва цієї доби пов’язана з тим, що діячі культури прагнули відродити античне мистецтво, його високий художній рівень і гуманізм. Здобутки античної, нехристиянської культури засуджувалися церквою і були частково забуті, тож вони потребували відродження. Відродження, або Ренесанс (від італ rinascimento, франц. renaissance — відродження) — нова доба в розвитку культури, що виникла за Середньовіччя і тривала в різних країнах Європи з середини XIII ст. до початку XVII ст. Відродження ґрунтувалося на ідеалах гуманізму і кращих традиціях античності. Ця епоха подарувала людству неперевершені шедеври живопису, скульптури, архітектури, наукові винаходи тощо. Відмітними особливостями Відродження були реалістична і гуманістична художня творчість, нерелігійне світосприйняття, уявлення про свободу і гідність людської особистості. Ця визначна доба в історії світової культури поділяється на такі періоди: — Раннє Відродження: середина XIII ст. — кінець XV ст. — Високе Відродження: кінець XV ст. — початок XVI ст. — Пізнє Відродження: перша третина XVI ст. — початок XVII ст. ПЕРЕДУМОВИ РЕНЕСАНСУ. Батьківщиною Ренесансу була Італія з її багатими і процвітаючими містами. У цій країні працювало багато шкіл, тому чимало городян були письменними й освіченими. Розвиток господарства потребував дедалі більше інженерів, техніків, фінансистів, правознавців, учителів, лікарів. Саме в містах виникла інтелігенція — група людей, що мала високий рівень освіти і займалася розумовою працею....

Християнська церква в XI—XV століттях. Єретики і боротьба з ними

7 Клас

ЦЕРКОВНИЙ РОЗКОЛ. До середини XI ст. християнська церква вважалася єдиною. Проте у Західній Європі главою церкви був папа римський, а у Візантії — константинопольський патріарх. Розбіжності між західною і східною церквою посилилися, коли папа римський оголосив про намір її реформувати. Візантійське духівництво вбачало в цьому загрозу свого підпорядкування папі. Крім цього, між західними та східними християнами посилювалися розбіжності в розумінні релігійного вчення, здійсненні літургії й обрядів. У 1054 р. відбувся остаточний поділ християнської церкви на західну і східну. Відтоді західна церква почала називатися католицькою (всесвітньою), або римо-католицькою, а східна — православною (правильної віри), або греко-православною, або візантійською. Після поділу обидві церкви стали цілком самостійними. У 1378 р. розколу зазнала вже римо-католицька церква. На папський престол було обрано одночасно двох пап — Урбана VI та Клемента VII. Церкву спіткала криза, яку почали називати «Велика схизма». Лише у 1417 р., на Констанцькому соборі, кризу було подолано....

Навігація