Порівняно з попередніми століттями, складається враження, що людство стало рухатися швидше. Це зумовлено тим, що завдяки прогресу в техніці й науці економіка, а за нею й інші сфери людського життя, стали розвиватися значними темпами. Навіть за життя одного покоління докорінно змінилося все: навколишнє середовище, побут, техніка, поведінка тощо. Так, людина, що бачила політ першого літака (1903 р.), стала свідком польоту людини в космос (1961 р.). Як і в попередньому столітті, у першій половині XX ст. найбільші зрушення відбувалися на Заході (Західна Європа і США), який продовжував відігравати роль локомотива історії. Тут завершилось формування індустріального суспільства (машинне виробництво, масове виробництво, урбанізація, остаточне утвердження ринкових механізмів регулювання та ін.). Небачене до того зростання продуктивних сил і виробництва штовхало провідні країни світу до пошуку все нових ринків збуту і, відповідно, до гострої їх конкуренції. Переділивши світ між собою, вони у своїх колоніальних володіннях нещадно нищать традиційні системи господарювання, насильно втягують народи Азії, Африки, Латинської Америки у світове господарство. Така економічна експансія Заходу зумовила те, що економіки країн стають взаємопов’язаними. Свідченням цього стала «велика депресія» 30-х років, яка, почавшись у США, охопила майже всі країни світу. У першій половині XX ст. відбувається зміна лідерів. Якщо у XIX ст. провідною державою світу була Англія, яку на початку XX ст. потіснила Німеччина, то у 20-ті роки остаточно утверджується економічне лідерство США. Перша світова війна й особливо економічна криза 1929-1933 рр. сприяли становленню систем державного регулювання економіки. У деяких країнах відбулось повне одержавлення економіки (СРСР), в Італії, Німеччині та Японії був встановлений жорсткий державний контроль, проте в США, країнах Скандинавії знайшли більш дієвий, опосередкований вплив держави на економіку, який не призводив до деформації її структури. З початку століття вагоме місце у промисловості провідних країн починають займати новітні галузі виробництва: хімічна, електротехнічна, автомобільна, авіаційна, нафтопереробна та ін. Проте виплавка чавуну та сталі, виробництво машин і обладнання, добування основних сировинних ресурсів продовжують виступати головними показниками розвитку країни. Світова економіка й далі розвивається по екстенсивному шляху....
|