Войти
Закрыть

Польське королівство. Велике князівство Литовське

7 Клас

СЛОВ’ЯНИ В ДАВНИНУ. Слов’яни мають давню і багато в чому таємничу історію. Одні вчені вважають, що слов’яни прийшли в Європу разом із гунами. На думку інших істориків, прабатьківщиною слов’ян є землі від правобережжя Дніпра до північного Прикарпаття (тобто територія сучасної України). Населення слов’яно-сарматського племінного союзу антів було прямим предком українців. Збереглися письмові відомості щодо слов’янських племен доби Середньовіччя. Про одного з вождів Антського союзу розповідає в «Історії готів» готський історик Йордан. У римських джерелах можна знайти перші відомості про слов’ян, що належать до IV ст. Історики Римської імперії вперше згадують їхню назву — склавіни (sclavini). За Раннього Середньовіччя слов’ян називали також венетами. У VI ст. слов’яни займали величезну територію від Лаби (Ельби) на заході до середнього Подніпров’я на сході, від Балтійського моря на півночі до Дунаю і Чорного моря на півдні. Історики виділяють три групи слов’ян, які сформувалися в VІ—IX ст. До західних слов'ян, які жили між Віслою і Лабою, належать такі племена: лютичі, поморяни, слензани, лужичани, поляни, мазовшани, дуліби, чехи, хорвати, морави, словаки та ін. Це були предки сучасних народів: поляків, чехів, словаків. Південні слов'яни жили на Балканському півострові. Племена словенців, хорватів, сербів, союз семи племен та інші були предками таких сучасних народів, як словенці, хорвати, серби, чорногорці, македонці, боснійці, болгари....

Архітектура і мистецтво

7 Клас

АРХІТЕКТУРНІ СТИЛІ. Стилістичні особливості середньовічного мистецтва IX—XII ст. яскраво втілювала архітектура. Як ви вже знаєте, архітектура — це мистецтво проектування і будівництва споруд та їхніх комплексів, що формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Видатні зразки архітектурних споруд є культурно-історичними пам’ятками. На архітектуру, як і на все мистецтво цієї доби, значний вплив мало християнство. Діючі храми розширювали; неміцні, плоскі, дерев’яні перекриття замінювали довговічними кам’яними склепіннями. Зводили храми ченці спільно з найманими ремісниками. Спочатку середньовічна архітектура орієнтувалася на візантійський взірець. Згодом сформувалися два основні архітектурні стилі тих часів: романський і готичний. РОМАНСЬКИЙ СТИЛЬ. Романський стиль сформувався в X ст. і панував в архітектурі понад 300 років. Будівельники запозичили елементи цього стилю з архітектури давніх римлян, чим зумовлена його назва. Основними типами архітектурних споруд у романську епоху були замки, монастирські ансамблі й храми. Їх відмітними особливостями були масивні кам’яні склепіння, потужні стіни з нечисленними вузькими вікнами, ступінчасто-заглиблені входи....

Раннє Відродження і гуманізм

7 Клас

ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. З середини ХIIІ ст. у Західній Європі почав формуватися новий етап розвитку культури — Відродження. Назва цієї доби пов’язана з тим, що діячі культури прагнули відродити античне мистецтво, його високий художній рівень і гуманізм. Здобутки античної, нехристиянської культури засуджувалися церквою і були частково забуті, тож вони потребували відродження. Відродження, або Ренесанс (від італ rinascimento, франц. renaissance — відродження) — нова доба в розвитку культури, що виникла за Середньовіччя і тривала в різних країнах Європи з середини XIII ст. до початку XVII ст. Відродження ґрунтувалося на ідеалах гуманізму і кращих традиціях античності. Ця епоха подарувала людству неперевершені шедеври живопису, скульптури, архітектури, наукові винаходи тощо. Відмітними особливостями Відродження були реалістична і гуманістична художня творчість, нерелігійне світосприйняття, уявлення про свободу і гідність людської особистості. Ця визначна доба в історії світової культури поділяється на такі періоди: — Раннє Відродження: середина XIII ст. — кінець XV ст. — Високе Відродження: кінець XV ст. — початок XVI ст. — Пізнє Відродження: перша третина XVI ст. — початок XVII ст. ПЕРЕДУМОВИ РЕНЕСАНСУ. Батьківщиною Ренесансу була Італія з її багатими і процвітаючими містами. У цій країні працювало багато шкіл, тому чимало городян були письменними й освіченими. Розвиток господарства потребував дедалі більше інженерів, техніків, фінансистів, правознавців, учителів, лікарів. Саме в містах виникла інтелігенція — група людей, що мала високий рівень освіти і займалася розумовою працею....

Християнська церква в XI—XV століттях. Єретики і боротьба з ними

7 Клас

ЦЕРКОВНИЙ РОЗКОЛ. До середини XI ст. християнська церква вважалася єдиною. Проте у Західній Європі главою церкви був папа римський, а у Візантії — константинопольський патріарх. Розбіжності між західною і східною церквою посилилися, коли папа римський оголосив про намір її реформувати. Візантійське духівництво вбачало в цьому загрозу свого підпорядкування папі. Крім цього, між західними та східними християнами посилювалися розбіжності в розумінні релігійного вчення, здійсненні літургії й обрядів. У 1054 р. відбувся остаточний поділ християнської церкви на західну і східну. Відтоді західна церква почала називатися католицькою (всесвітньою), або римо-католицькою, а східна — православною (правильної віри), або греко-православною, або візантійською. Після поділу обидві церкви стали цілком самостійними. У 1378 р. розколу зазнала вже римо-католицька церква. На папський престол було обрано одночасно двох пап — Урбана VI та Клемента VII. Церкву спіткала криза, яку почали називати «Велика схизма». Лише у 1417 р., на Констанцькому соборі, кризу було подолано....

Практичне заняття. Середньовічні школи й університети. Життя середньовічного студента

7 Клас

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ШКОЛИ Й УНІВЕРСИТЕТИ. Традиційно навчанням грамоти займалися духовні особи. При великих монастирях і церквах відкривалися школи, де за релігійними книжками навчали читання, письма, лічби, церковного співу. У містах працювали приватні школи, а також навчальні заклади, що утримувалися за кошти міста. У них ліпше, ніж у церковних школах, навчали письма й арифметики, давали знання з природознавства. Гуманісти привнесли в освіту й виховання чимало нового. Вони наголошували на вихованні вільної, моральної, освіченої особистості, яка працює для власного блага і добробуту всього суспільства. Новим для середньовічної людини було виховання патріотизму, почуття громадянства. Навчання ґрунтувалося на повазі до особистості учня, відмові від покарань, прищепленні навичок самостійного мислення. Найважливішими навчальними предметами гуманісти вважали етику, поезію, літературу, медицину, право, математику, логіку й граматику. Освіченість почали розглядати як складову повноцінної особистості....

Наукові і технічні досягнення. Книгодрукування

7 Клас

ГУМАНІЗМ І ПОТРЕБА В ОСВІТІ. За доби Середньовіччя виникло нове явище в культурі — гуманізм. Носіями цього світогляду були насамперед городяни: вчені, поети, художники. У центрі їхньої уваги постала людина, усе людське. Гуманізм (від лат. humanism — людяний, людський) — прогресивний рух у західноєвропейській культурі, система поглядів на людину як на найвищу цінність. Гуманісти утверджували повагу до гідності й розуму людини, її право на щастя, вільний вияв природних почуттів і здібностей. Гуманісти відроджували віру в силу і здібності людини, яка пізнавала навколишній світ і себе. Представники цього руху пропонували нові способи вивчення світу. Вони намагалися переосмислити й узагальнити знання, знайти їм практичне застосування. Гуманісти вважали, що вдосконалення людини впливає на розвиток суспільства, і навпаки — розвинене суспільство сприяє вихованню людини. Головну роль у цьому взаємозв’язку відіграють освіта й виховання. Крім цього, освічених людей потребував розвиток господарства. У містах необхідно було обчислювати доходи від торгівлі, вирішувати питання господарського життя міста. Правителям середньовічних держав потрібні були грамотні чиновники і судді....

Італійські торговельні республіки. Реконкіста та утворення королівства Іспанія

7 Клас

Рицарі-хрестоносці, які вважали, що вони б’ються за звільнення Гробу Господнього від магометан, насправді боролися за інтереси венеціанських і генуезьких купців. Особливий зиск від цього мала Венеція. На початку XIII ст. Їй вдалося направити Четвертий хрестовий похід замість Палестини у Візантію і змусити європейських рицарів бити не магометан, а християн-візантійців. Константинополь був узятий штурмом і розгромлений хрестоносцями. Візантія перестала відігравати роль торговельного конкурента Венеції, а інший її суперник — Генуя — був витіснений із грецьких ринків. Венеція у XII—XV ст. була торговельною столицею й найбільшим містом Західної Європи (тут мешкало близько 100 тис. людей), потужною морською державою. Венеціанське купецтво твердо дотримувалося двох принципів торгівлі: безпеки й прибутковості. І перше, і друге мала гарантувати місцева влада. Венеціанською торгівлею та заснуванням нових колоній займалася насамперед держава. Натомість у Генуї цими справами опікувалися приватні особи, купецькі компанії і об’єднання тощо. Торговельне суперництво між Венецією й Генуєю неодноразово призводило до кровопролитних морських війн. Північноіталійські купці витіснили із середземноморських торгових шляхів візантійців і арабів та близько 400 років успішно розвивали міжнародну торгівлю. Через порти Близького Сходу європейці привозили товари з Індії, Китаю, Сирії....

Священна Римська імперія. Зовнішня політика германських імператорів

7 Клас

УТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКОГО КОРОЛІВСТВА. Німеччина відділилася від Каролінгської імперії в результаті її розпаду. За Верденським договором (843 р.) землі, розташовані на схід від Рейну (територія Німеччини), відійшли до одного з онуків Карла Великого — Людовіка Німецького. Так виникло Східнофранкське королівство — майбутня Німеччина. Упродовж 60 років ним правили нащадки Карла Великого. Датою виникнення Німецького королівства, на думку сучасних німецьких істориків, є 911 рік. Тоді, після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів, його очільником було вперше обрано представника місцевої знаті — герцога Конрада І (911—918 рр.). Його онук, саксонський герцог Генріх І Птахолов (919—936 рр.), започаткував нову Саксонську династію на німецькому престолі. Німецьке королівство в цей час становили чотири герцогства — Швабія, Баварія, Франконія та Саксонія....

Англія в XI—XV століттях. Велика хартія вольностей

7 Клас

ВІЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЙОВНИК. Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським королем Вільгельмом. Він народився у Франції, а його батько, Роберт, був нормандським герцогом. Домігшись утвердження своєї влади в Нормандії, Вільгельм вторгся в Бретань, що на півночі Франції. Після цього він вирішив рушити за Ла-Манш. Двоюрідна бабця Вільгельма була матір’ю англійського короля Едуарда. Скориставшись цим, Вільгельм проголосив себе спадкоємцем англійського престолу. Після смерті короля Англії корону намагався здобути його англійський родич Гарольд. Проте Вільгельм зібрав 25-тисячне військо та вирушив проти Гарольда. Вирішальна битва відбулась у 1066 р. під Гастінгсом (місто на південному узбережжі Англії). Після битви Вільгельм як переможець в’їхав у Лондон. У Вестмінстерському абатстві він коронувався як Вільгельм І. Вільгельм і його придворні розмовляли на нормандському діалекті французької мови, а за ними французькою заговорила й англійська знать. Унаслідок цього в англійській мові є чимало слів, запозичених з нормандського французького діалекту....

Франція в XI—XV століттях. Столітня війна

7 Клас

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ, ПРИЧИНИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Французький король прагнув відвоювати в Англії Аквітанію. Без цього не могло завершитися об’єднання Франції. Аквітанія була цінним джерелом доходів, і англійський король не хотів втрачати її без боротьби. Крім цього, він жадав повернути втрачені раніше володіння Франції. Столітня війна — війна між Англією та Францією, що тривала з перервами понад 100 років (1337—1453 рр.) Феодали багатьох країн під час війни прагнули до збагачення за рахунок військової здобичі. До цієї ворожнечі додалося протистояння між Францією та Англією через Фландрію з її багатими містами. Городян Фландрії в боротьбі проти французьких королів підтримувала Англія, з якою у них здавна були тісні торговельні зв’язки. Англійський король був родичем французького короля. Скориставшись тим, що у Франції після смерті синів Філіппа IV не лишилося прямих спадкоємців, він заявив про свої права на французький престол, і вирішив реалізувати їх силою зброї....

Навігація