Войти
Закрыть

Практичне заняття. Середньовічні школи й університети. Життя середньовічного студента

7 Клас

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ШКОЛИ Й УНІВЕРСИТЕТИ. Традиційно навчанням грамоти займалися духовні особи. При великих монастирях і церквах відкривалися школи, де за релігійними книжками навчали читання, письма, лічби, церковного співу. У містах працювали приватні школи, а також навчальні заклади, що утримувалися за кошти міста. У них ліпше, ніж у церковних школах, навчали письма й арифметики, давали знання з природознавства. Гуманісти привнесли в освіту й виховання чимало нового. Вони наголошували на вихованні вільної, моральної, освіченої особистості, яка працює для власного блага і добробуту всього суспільства. Новим для середньовічної людини було виховання патріотизму, почуття громадянства. Навчання ґрунтувалося на повазі до особистості учня, відмові від покарань, прищепленні навичок самостійного мислення. Найважливішими навчальними предметами гуманісти вважали етику, поезію, літературу, медицину, право, математику, логіку й граматику. Освіченість почали розглядати як складову повноцінної особистості....
0 Переглянути

Наукові і технічні досягнення. Книгодрукування

7 Клас

ГУМАНІЗМ І ПОТРЕБА В ОСВІТІ. За доби Середньовіччя виникло нове явище в культурі — гуманізм. Носіями цього світогляду були насамперед городяни: вчені, поети, художники. У центрі їхньої уваги постала людина, усе людське. Гуманізм (від лат. humanism — людяний, людський) — прогресивний рух у західноєвропейській культурі, система поглядів на людину як на найвищу цінність. Гуманісти утверджували повагу до гідності й розуму людини, її право на щастя, вільний вияв природних почуттів і здібностей. Гуманісти відроджували віру в силу і здібності людини, яка пізнавала навколишній світ і себе. Представники цього руху пропонували нові способи вивчення світу. Вони намагалися переосмислити й узагальнити знання, знайти їм практичне застосування. Гуманісти вважали, що вдосконалення людини впливає на розвиток суспільства, і навпаки — розвинене суспільство сприяє вихованню людини. Головну роль у цьому взаємозв’язку відіграють освіта й виховання. Крім цього, освічених людей потребував розвиток господарства. У містах необхідно було обчислювати доходи від торгівлі, вирішувати питання господарського життя міста. Правителям середньовічних держав потрібні були грамотні чиновники і судді....
0 Переглянути

Італійські торговельні республіки. Реконкіста та утворення королівства Іспанія

7 Клас

Рицарі-хрестоносці, які вважали, що вони б’ються за звільнення Гробу Господнього від магометан, насправді боролися за інтереси венеціанських і генуезьких купців. Особливий зиск від цього мала Венеція. На початку XIII ст. Їй вдалося направити Четвертий хрестовий похід замість Палестини у Візантію і змусити європейських рицарів бити не магометан, а християн-візантійців. Константинополь був узятий штурмом і розгромлений хрестоносцями. Візантія перестала відігравати роль торговельного конкурента Венеції, а інший її суперник — Генуя — був витіснений із грецьких ринків. Венеція у XII—XV ст. була торговельною столицею й найбільшим містом Західної Європи (тут мешкало близько 100 тис. людей), потужною морською державою. Венеціанське купецтво твердо дотримувалося двох принципів торгівлі: безпеки й прибутковості. І перше, і друге мала гарантувати місцева влада. Венеціанською торгівлею та заснуванням нових колоній займалася насамперед держава. Натомість у Генуї цими справами опікувалися приватні особи, купецькі компанії і об’єднання тощо. Торговельне суперництво між Венецією й Генуєю неодноразово призводило до кровопролитних морських війн. Північноіталійські купці витіснили із середземноморських торгових шляхів візантійців і арабів та близько 400 років успішно розвивали міжнародну торгівлю. Через порти Близького Сходу європейці привозили товари з Індії, Китаю, Сирії....
0 Переглянути

Священна Римська імперія. Зовнішня політика германських імператорів

7 Клас

УТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКОГО КОРОЛІВСТВА. Німеччина відділилася від Каролінгської імперії в результаті її розпаду. За Верденським договором (843 р.) землі, розташовані на схід від Рейну (територія Німеччини), відійшли до одного з онуків Карла Великого — Людовіка Німецького. Так виникло Східнофранкське королівство — майбутня Німеччина. Упродовж 60 років ним правили нащадки Карла Великого. Датою виникнення Німецького королівства, на думку сучасних німецьких істориків, є 911 рік. Тоді, після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів, його очільником було вперше обрано представника місцевої знаті — герцога Конрада І (911—918 рр.). Його онук, саксонський герцог Генріх І Птахолов (919—936 рр.), започаткував нову Саксонську династію на німецькому престолі. Німецьке королівство в цей час становили чотири герцогства — Швабія, Баварія, Франконія та Саксонія....
0 Переглянути

Англія в XI—XV століттях. Велика хартія вольностей

7 Клас

ВІЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЙОВНИК. Однією з поворотних подій в історії було завоювання Англії нормандським королем Вільгельмом. Він народився у Франції, а його батько, Роберт, був нормандським герцогом. Домігшись утвердження своєї влади в Нормандії, Вільгельм вторгся в Бретань, що на півночі Франції. Після цього він вирішив рушити за Ла-Манш. Двоюрідна бабця Вільгельма була матір’ю англійського короля Едуарда. Скориставшись цим, Вільгельм проголосив себе спадкоємцем англійського престолу. Після смерті короля Англії корону намагався здобути його англійський родич Гарольд. Проте Вільгельм зібрав 25-тисячне військо та вирушив проти Гарольда. Вирішальна битва відбулась у 1066 р. під Гастінгсом (місто на південному узбережжі Англії). Після битви Вільгельм як переможець в’їхав у Лондон. У Вестмінстерському абатстві він коронувався як Вільгельм І. Вільгельм і його придворні розмовляли на нормандському діалекті французької мови, а за ними французькою заговорила й англійська знать. Унаслідок цього в англійській мові є чимало слів, запозичених з нормандського французького діалекту....
0 Переглянути

Франція в XI—XV століттях. Столітня війна

7 Клас

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ, ПРИЧИНИ СТОЛІТНЬОЇ ВІЙНИ. Французький король прагнув відвоювати в Англії Аквітанію. Без цього не могло завершитися об’єднання Франції. Аквітанія була цінним джерелом доходів, і англійський король не хотів втрачати її без боротьби. Крім цього, він жадав повернути втрачені раніше володіння Франції. Столітня війна — війна між Англією та Францією, що тривала з перервами понад 100 років (1337—1453 рр.) Феодали багатьох країн під час війни прагнули до збагачення за рахунок військової здобичі. До цієї ворожнечі додалося протистояння між Францією та Англією через Фландрію з її багатими містами. Городян Фландрії в боротьбі проти французьких королів підтримувала Англія, з якою у них здавна були тісні торговельні зв’язки. Англійський король був родичем французького короля. Скориставшись тим, що у Франції після смерті синів Філіппа IV не лишилося прямих спадкоємців, він заявив про свої права на французький престол, і вирішив реалізувати їх силою зброї....
0 Переглянути

Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

7 Клас

ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ЗА ЧАСІВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Середньовіччя було для Європи епохою феодальної роздробленості. Місцеві володарі — герцоги, графи та інші барони, тобто васали короля, — були можновладцями, часто не підкорялися монарху. Королю доводилося застосовувати до своїх непокірних васалів силу. Феодальна роздробленість — період ослаблення центральної влади у феодальних державах, що було пов’язано з посиленням великих феодалів, появою значних політичних центрів, пануванням натурального господарства. Слабкість королівської влади в середньовічній Європі та феодальну роздробленість зумовили такі чинники: — Згубна традиція розподілу державних володінь між усіма синами монарха. Сини потім, як правило, воювали за батьківський спадок і раз у раз перекроювали кордони держави. — Надання королем земель як винагороди своїм васалам множило незалежних від нього можновладців. Адже великий землевласник мав можливість побудувати замок, обзавестися своїми васалами, для яких він був сеньйором, мати власне військо, тобто тримати себе незалежно від королівської влади. Своє життя феодали-можновладці здебільшого марнували у війнах і розвагах....
0 Переглянути

Практичне заняття. Наслідки Хрестових походів

7 Клас

Пригадайте основні причини хрестових походів. Чи збігалися цілі хрестоносців — представників різних країн і різних верств населення? Чим закінчилися хрестові походи? Як ви вважаєте, чи були закономірними наслідки цих походів? Використовуючи текст підручника та додаткову літературу, підготуйте розповідь або презентацію на одну з тем: «Наслідки хрестових походів для народів Близького Сходу і для Західної Європи», «Вплив історичних постатей на перебіг подій підчас хрестових походів». Свою роботу проілюструйте й представте класу. В історії часто відбувалось так, що благородні цілі намагаються досягти негідними методами. На жаль, це було характерним і для хрестових походів. Під час цих подій люди у своїх вчинках керувалися принципом: «Мета виправдовує засоби». Складні історичні події та явища звичайно мають і позитивні, і негативні риси. Це ж стосується і діяльності важливих постатей історії....
0 Переглянути

Хрестові походи. Держави хрестоносців. Духовно-рицарські ордени

7 Клас

ПРИЧИНИ ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ. З перших століть християнства почалися прощі (від слова «прощення») набожних людей у місця, де жив і навчав Христос. Християни пішки йшли до Гробу Господнього і річки Йордан, у водах якої колись хрестився Ісус, з прагненням очиститися. Цих набожних мандрівників називали паломниками, бо вони, повертаючись зі святих місць, приносили пальмові гілки. У 1095 р. на широкій рівнині поблизу французького міста Клермон перед величезною юрбою народу виступив з промовою папа римський Урбан II. Він закликав присутніх вирушити у східні країни для «визволення Гробу Господнього з рук невірних» — мусульман. Усім учасникам походу папа обіцяв повне прощення гріхів. На знак готовності негайно вирушити багато з присутніх одразу нашивали собі на одяг хрести з червоної матерії. Тому учасників походів на Схід називали хрестоносцями, а самі походи — хрестовими. Крім релігійних, були й інші причини хрестових походів. — Католицька церква намагалася поширити свій вплив на Сході. Завдяки хрестовим походам мала бути збільшена кількість єпархій (церковних областей, зобов’язаних платити десятину церкві). Крім цього, хрестоносці, що вирушали в похід, часто жертвували свої заощадження церкві, віддавали під її заступництво своє майно. Отже, у результаті хрестових походів доходи церкви зростали....
0 Переглянути

Походи вікінгів та їхні завоювання

7 Клас

«ПІВНІЧНІ ЛЮДИ». ВІКІНГИ. Здавна Скандинавський півострів заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто «людьми Півночі». Гірські хребти, дрімучі ліси, малородючі ґрунти не сприяли розвитку землеробства в Скандинавії. Неврожаї, голод та інші лиха змушували багатьох людей залишати батьківщину. Вони вирушали в далекі морські походи для захоплення здобичі або родючих земель. У 793 р. нормани з’явилися біля берегів Північно-Східної Англії. Відтоді більш як три століття «північні люди» нападали на Британію та інші країни Європи. Ці події ввійшли в історію як «Північні війни», або «доба вікінгів». Учасниками походів були грабіжники, торговці здобиччю, завойовники та мирні переселенці. Нормани добре знали морську справу, майстерно володіли залізною зброєю, тому були дуже небезпечними ворогами. Їхні кораблі — дракари — були безпалубні, довгі, і вміщали до сотні осіб кожний. Під чотирикутними червоними та смугастими вітрилами, зі страхітливими різьбленими головами драконів чи зміїв на носах, вони наганяли жах на жителів узбережжя. Самі нормани з гордістю називали свої кораблі «кіньми моря». Нормани спалювали все, що не могли забрати з собою. Спершу вони нападали на узбережжя, згодом почали здійснювати походи усередину країн і земель. Вони влаштовували стоянки в гирлах великих річок, тут збирали сили, а потім, рухаючись вгору проти течії, проникали вглиб країни....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 135 136 137 138 139 140 141 142 143 ... 317
Назад

Навігація