|
У другій половині XIV ст. у містах Північної Італії, а передусім Флоренції, почав формуватися новий культурний рух, який пізніше історики назвуть Відродженням, або Ренесансом (від франц. Renaissance — «відродження»). Мешканці італійських міст були достатньо заможними, аби мати час і ресурси для того, щоб цікавитися культурою, а в Італії збереглося багато пам’яток часів Римської імперії. Вони надихали митців на створення нових творів мистецтва. Так, ренесансна культура поєднала в собі елементи двох культур — античної та середньовічної. Відродження проявилося в архітектурі, живописі, скульптурі, музиці, літературі та філософії. Раннє Відродження — період, який датується приблизно XIV ст. і в мистецтві виражає перехідний етап між Середньовіччям та власне Відродженням. До періоду раннього Відродження найчастіше відносять Данте та Джотто. Філософія доби Відродження називається гуманізм (від латин. humanitas — «людяність») і разюче відрізняється від середньовічної філософії. У середні віки в центрі світогляду стояв Бог. Все, що існувало у світі, пояснювалося через те, який стосунок це має до Бога. Ренесансні ж учені звернули увагу на людину, на світ навколо. Вони вважали, що людина та природа є цінними самі по собі. Це відобразилося і в науці. Теологія поступилася наукам про людину та природничим. Цікавість до античної літератури призвела до того, що ренесансні вчені перейняли цінності стародавнього світу — відвагу, доблесть, патріотизм, а також індивідуалізм (визнання цінності кожної окремої людини). Це відрізнялося від середньовічних переконань, згідно з якими людина завжди має належати до якої-небудь спільноти і цінна не сама собою, а тільки як її частина. Винайдення Иоганном Ґутенберґом книгодрукування сприяло розповсюдженню нових ідей....
|
