Войти
Закрыть

Польща

10 Клас

Поляки, втративши незалежність унаслідок трьох поділів кінця XVIII ст., постійно боролися за відновлення їхньої державності. У роки Першої світової війни склалися два політичні табори, які в боротьбі за відновлення польської державності покладали надії на різні ворогуючі сторони. Сили, що гуртувалися навколо Партії народної демократії (ендеки), очолюваної Р. Дмовським, спиралися на підтримку Антанти. У Парижі вони створили Польський національний комітет, що його восени 1917 р. було визнано представником польського народу. На території Франції також сформували польську армію, якою командував генерал Галлер. Інші політичні сили на чолі з Юзефом Пілсудським виступали за співробітництво з Центральними державами, зокрема з Австро-Угорщиною. Ще на початку війни Пілсудський з допомогою австрійського генштабу створив польський легіон, що взяв участь у боротьбі проти російської армії. Питання відродження Польської держави стало об’єктом боротьби між ворогуючими сторонами. Про намір відродити Польську державу заявили як країни Антанти, так і Четверного союзу. У 1917 р. Німеччина і Австро-Угорщина на окупованій у Росії частині Польщі створили Регентську раду як орган Польської держави. Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині прискорили процес утворення Польської держави. У листопаді 1918 р. представники лівих партій у Любліні створили уряд на чолі з Ігнацієм Дашинським, який проголосив утворення Польської Республіки. Але цей уряд проіснував недовго....
0 Переглянути

Ідеологічне осмислення нових реалій суспільного життя: консерватизм і лібералізм, неолібералізм, комунізм, соціал-реформізм, інтегральний націоналізм, фашизм

10 Клас

З-поміж різноманітних ідейно-політичних течій, які мали значний вплив на вибір напрямів суспільного розвитку, форм і методів розв’язання соціально-економічних проблем, на початку XX ст. помітно вирізнялися консерватизм, лібералізм і соціал-демократія (соціал-реформізм). Після Першої світової війни до них долучились інші течії. Від соціалістичного руху відкололося ліворадикальне крило — комуністичні партії. Праворадикальний напрям утілювали фашисти. Крайні рухи та їхні тоталітарні партії протиставляли свою ідеологію і свій режим ліберально-демократичним ідеям і парламентаризму. Неприйняття диктаторських форм влади, революцій і радикальних реформ, які могли призвести до зміни суспільного устрою, демонстрували представники і ліберальних, і консервативних сил. 1. Консерватизм Консерватизм (від лат. conservo — охороняю, зберігаю) в Європі виник як реакція феодальної верхівки на Велику французьку революцію кінця XVIII ст. Уперше термін ужив письменник Ф. Шатобріан для визначення ідеології французької аристократії. Прихильники старих порядків, консерватори, були проти становлення нових капіталістичних відносин. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у зв’язку з наростанням соціал-демократичного руху, поширенням марксизму, який орієнтував пролетарські верстви на повалення існуючого ладу і претендував на одноосібне визначення ідеології робітничого класу, ідеями консерватизму перейнялися найпереконаніші захисники капіталізму....
0 Переглянути

Іспанія

10 Клас

Іспанія була однією з відсталих країн Європи. Після поразки в іспано-американській війні 1894 р. вона вступила в смугу гострої кризи. Колишня могутність іспанської монархи відійшла в минуле. Невирішеність земельного і національного питань цю кризу поглиблювала. Під час Першої світової війни Іспанія залишалася нейтральною. Війна сприяла зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню. Але воно не було тривалим. Закінчення війни викликало економічну кризу, загострилися проблеми іспанського суспільства. Активізувалися ліві політичні сили: найбільший вплив мали анархісти, які виступали за ліквідацію держави способом заколотів, страйків, терористичних актів тощо. У 1920 р. було створено ІКП — Іспанську комуністичну партію. Улітку 1921 р. в Іспанії розпочалася гостра політична криза. її спричинила поразка іспанських військ у Марокко від повсталих племен (Республіка Ріф). У цих умовах правлячі кола не перешкодили проведенню державного перевороту, що його здійснив 13 вересня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера....
0 Переглянути

Німеччина

10 Клас

Німецька революція почалася з повстання 3 листопада 1918 р. військових моряків у місті Кілі, обурених спробою командування кинути флот в останній бій, щоб, пожертвувавши ним, домогтися вигідніших умов перемир’я. Перехід влади у Кілі до рук моряків та заснування ними першої в Німеччині ради викликав ланцюгову реакцію в усій країні. 9 листопада 1918 р. рейхсканцлер Макс Баденський поспішив передати владу соціал-демократові Фрідріху Еберту і заявив про зречення кайзера Вільгельма II, який утік до Нідерландів. Німеччину проголосили республікою. 10 листопада Берлінська рада створила тимчасовий уряд — Раду народних уповноважених, що складалася з представників двох робітничих партій: Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини (НСДПН). Від її імені було підписано Комп’єнське перемир’я; війна скінчилася. Одночасно в країні набрав сили рух за соціалістичну революцію, за встановлення влади рад і негайне усуспільнення власності. На чолі цього руху стояла група «Спартак», члени якої формально перебували в НСДПН. Керували групою Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Почалася поляризація сил з очевидною перевагою в бік уряду. На початку січня 1919 р. утворена спартаківцями Комуністична партія Німеччини разом із частиною «незалежних» намагалася встановити контроль над Берліном та рядом інших міст, давши привід для відкритого збройного виступу їхніх політичних суперників. Соціал-демократи, заручившись підтримкою військових, вдалися до рішучих дій. 12 січня вони придушили виступ комуністів і встановили повний контроль над Берліном....
0 Переглянути

Італія

10 Клас

Італія була середньорозвиненою країною Європи. Участь у Першій світовій війні коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. скалічених, 1 млн поранених; країна втратила третину національного багатства. Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдалися. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у війну як занадто низький, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій), даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і Трієст. Італія стала «переможеною серед переможців». Важке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо поліпшення життя населення. Повоєнний спад виробництва, демобілізація армії ще більше загострили соціальні проблеми й призвели до розгортання у 1920-1921 рр. масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Робітничі страйки супроводжувалися захопленням заводів і створенням фабрично-заводських рад (ФЗР), які брали на себе функції місцевої влади. Такий рух охопив переважно північні промислово розвинуті райони країни й увійшов в історію під назвою «червоне дворіччя». Складне становище у державі призвело до втрати популярності традиційних партій. Усі прошарки суспільства вимагали змін. Найбільший авторитет мали соціалісти. Але розкол в їхніх рядах на прихильників більшовизму (згодом утворили Комуністичну партію Італії на чолі з Тольятті) і соціал-демократії не дав змоги захопити владу або хоча б закріпити здобутки робітничого руху....
0 Переглянути

СРСР у 1930-х рр.

10 Клас

На XIV з’їзді ВКП(б) у грудні 1925 р. схвалили стратегію прискореного розвитку промисловості, здійснення імпортозамінної індустріалізації. Основою дискусії, що розгорілася в партійному керівництві, було питання про темпи й масштаби промислового будівництва в СРСР. Вирішальним у цьому став ідеологічний чинник і зростаючий культ особи Сталіна. У зв’язку з цим у партійному керівництві були дві основні позиції: • О. Риков, голова Раднаркому, виступав за збалансований розвиток сільського господарства і промисловості; • Л. Троцький вимагав здійснення над індустріалізації (високі темпи розвитку промисловості в найкоротші строки). Документи розповідають З резолюції XIV з’їзду ВКП (б). 23 грудня 1925 р. ...Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із країни, що ввозить машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний придаток капіталістичного світового господарства, а був самостійною економічною організацією... ...поставити завдання повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над приватним капіталом, зміцнення монополії зовнішньої торгівлі, зростання соціалістичної держпромисловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої маси селянських господарств у русло соціалістичного будівництва......
0 Переглянути

СРСР. Встановлення сталінського режиму

10 Клас

Політика «воєнного комунізму» призвела до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань, Дон, Сибір. Активізувався рух басмачів у Середній Азії. Найнебезпечнішим став збройний виступ моряків Балтійського флоту в Кронштадті навесні 1921 р. Заколотники поряд з економічними вимогами висунули й політичні: «Ради — без комуністів». Проти повсталих кинули регулярну армію. Криза 1921 р. змусила більшовицьке керівництво терміново переглянути свою політику, особливо щодо селянства. Навесні 1921 р. Ленін спромігся переконати партійне керівництво в необхідності переходу до нової економічної політики. Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції та масових виступів населення. Початком здійснення нової економічної політики став X з’їзд РКП (б), який у березні 1921 р. ухвалив резолюцію «Про заміну продрозкладки продподатком». Податок установлювався вдвічі меншим, ніж розмір продрозкладки, передбаченої на 1921 р. Згодом селянам дозволили продавати надлишок продукції на ринку, організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю. Відповідно у промисловості було проведено децентралізацію управління, підприємства об’єднувались у трести і переводилися на господарський розрахунок, деякі підприємства поверталися колишнім власникам, дозволялась оренда, залучався іноземний капітал через створення концесій та спільних підприємств....
0 Переглянути

Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольні рухи і громадянська війна в Росії

10 Клас

У своїй партійній програмі більшовики передбачали після приходу до влади встановити диктатуру пролетаріату. Тому з перших днів вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового. До літа 1918 р. старі органи припинили діяльність, а їхні функції передали радам. Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів, а між з’їздами — Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Він призначав Раднарком (головний орган виконавчої влади, який до березня 1918 р. був коаліційним) та окремих народних комісарів, мав право скасувати чи змінити декрети, видані Раднаркомом. До складу першого ВЦВК входили 62 більшовики, 29 лівих есерів і 6 меншовиків-інтернаціоналістів. Нова система влади не передбачала розподілу на законодавчу і виконавчу. Розпочався і процес формування органів захисту нового режиму. 28 жовтня 1917 р. було створено робітничо-селянську міліцію, 22 листопада — Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК (рос. ВЧК), народні суди та революційний трибунал. 15 січня 1918 р. проголошено декрет про створення Червоної армії, яка до червня 1918 р. комплектувалася на добровільних засадах....
0 Переглянути

Російська революція

10 Клас

У XX ст. відбулася велика кількість революцій в різних куточках земної кулі, але за своїм впливом на подальший історичний розвиток світу навряд чи якась може порівнятися з російською революцією, що вибухнула у 1917 р. Причинами революції в Росії були: суперечності між відсталою політичною надбудовою (самодержавством) та новими суспільно-економічними відносинами; суперечності між працею й капіталом; невирішеність аграрного питання: існування поміщицького господарства, безземелля значної частини селян; невирішеність національного питання; загострення всіх проблем Російської імперії внаслідок невдалої участі в Першій світовій війні. 23 лютого 1917 р. (за старим стилем) на Путиловському заводі розпочався страйк. Поступово він охопив основні заводи Петрограда. Це був стихійний вибух невдоволення невирішеністю соціальних проблем, що накопичилися. Спроба поліції за наказом царя придушити виступи робітників лише загострила ситуацію. 27 лютого солдати військового гарнізону Петрограда перейшли на бік повсталого народу. 28 лютого до столиці вступили частини, відкликані з фронту. Розпочалися вуличні бої. Проте опір урядових сил було зламано, повстал і оволоділи ключовими пунктами міста. За прикладом столиці аналогічні події стались у Москві. Поки на вулицях міста розгорталися революційні події, лідери політичних партій почали формувати політичні структури, які мали перебрати владу. Майже водночас утворилися два центри, що намагалися стати на чолі революції. 27 лютого ліві партії (меншовики, есери, анархісти, більшовики та ін.) утворили виконавчий комітет Петроградської ради, яку очолив меншовик М. Чхеїдзе....
0 Переглянути

Франція

10 Клас

Звитяга над Німеччиною перетворила Францію на провідну державу Європи. Але перемога далась країні дорогою ціною. 10 північно-східних департаментів було спустошено, загинули 1,3 млн французів, 2,8 млн було поранено, з яких 600 тис. стали каліками. Декілька мільйонів стали жертвами епідемії грипу («іспанка»). Франція втратила чверть національного багатства. Війна завдала значних збитків економіці країни, особливо фінансам. Було зруйновано близько 10 тис. підприємств, потоплено половину торговельного флоту. Воєнні витрати становили 200 млрд франків. Франція заборгувала 60 млрд франків (з них 40 млрд США). Загальні збитки від війни становили 134 млрд франків1. Унаслідок затяжного конфлікту, а відтак переведення економіки з воєнних рейок на мирні виникла криза, яка 1921 р. сягнула максимуму: промислове виробництво становило 55% від рівня 1913 р., а сільськогосподарське — 77%. Згортання воєнного виробництва призвело до скорочення робочих місць і заробітної плати, що не могло не викликати масового робітничого спротиву. Значну роль у цьому процесі відіграв І загальний революційний рух у Європі після війни. Головними вимогами робітників було підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, ліквідація обмежень воєнного часу. У 1919-1920 рр. протести досягли свого максимального розмаху: страйкувало майже 1 млн осіб на рік. Підприємці пішли на поступки: заробітну плату було підвищено на 20-25%. Уряд, що його з 1917 р. очолював Жорж Клемансо, ухвалив два важливі закони, котрі деякою мірою розрядили напруженість. У країні встановили 8-годинний робочий день, а профспілки отримали право на укладення колективного договору....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Назад

Навігація